Білокалитвинський район

Район розташований у центрально-північній частині області по обидва береги річки Сіверський Донець у її нижній течії. На північному заході межує із Тарасовським районом, на заході — із Кам'янським та Красносулінським, на північному сході — із Мілютінським, на півдні — із Октябрським, Усть-Донецьким та Константиновським, на сході — із Тацинським районом.

Усть-Білокалитвенський район було утворено 1923 року у складі Шахтинської округи Донецької губернії УРСР. Вже через рік він відійшов до складу Північно-Кавказького краю. 1931 року район ліквідований, а територія увійшла до складу Шахтинського району.

У1934 році район був відновлений у попередніх межах у складі Північно-Донського округу Азово-Чорноморського краю. З 1937-1954 роках у складі новостворенної Ростовської області. У 1954–1957 роках перебував у складі Кам'янської області. У 1957-1963 роках - у складі Ростовської області. Остаточно відновлений 12 січня 1965 року.

У 1988–2004 роках центр району, місто Біла Калитва, мав статус міста обласного підпорядкування.

Населення району становить 98434 особи (2013; 102039 в 2010[2]).

Район адміністративно поділяється на 2 міських та 10 сільських поселень, які об'єднують 1 місто, 1 смт та 71 сільський населений пункт:

Іверська церква

Район є крайнім східним у системі Донецького кам'яновугільного басейну. Саме тому найбільшого розвитку набула промисловість — 83%. У сфері матеріального виробництва працюють 708 підприємств. Довжина залізниць — 95 км.

У смт Шолоховський розташована Іверська церква.

• Ільїнські джерела

• Офіційний сайт району
• На сайті адміністрації Ростовської області