Більський повіт (II Річ Посполита)

Більський повіт (пол. Powiat bielski) — адміністративна одиниця у складі Білостоцького воєводства Польської республіки. Утворений після окупації поляками Підляшшя з Більського повіту Гродненської губернії Російської імперії).

Більський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Білостоцьке воєводство
Утворений: 1918
Населення: 129 216 (1921)
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: Більськ-Підляський
Повітова влада

Зміни адміністративного поділу

Новоприбулою польською владою у 1919 р. збережений колишній Більський повіт Гродненської губернії Російської імперії. 14 серпня 1921 року включений до новоутвореного Білостоцького воєводства.

1 серпня 1922 р. до Більського повіту приєднана територія ліквідованого Біловезького повіту (ґміни Бяловєжа, Масєво і Сухополь)[1].

Розпорядженням Ради Міністрів 14 липня 1926 р. Сухопільська ґміна передана Пружанському повіту Поліського воєводства[2].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 27 березня 1929 р. утворена ґміна Гайнувка з частин ґмін Бяловєжа, Лосінка, Масєво і Орля[3], а 24 червня 1930 р. — ліквідована[4].

1 жовтня 1931 р. поселення Бжезіни-Яновєнта, Бжезіни-Нєдзвядкі, Пьотрово-Трояни, Воєнєц і Заремби передані з ґміни Ґродзіск до ґміни Конти[5]

1 січня 1934 р. розширено територію міста Більськ-Підляський за рахунок землі Якова Ваньчака з маєтку Головиськ ґміни Орля[6].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 12 квітня 1934 р. розширено територію міста Сім'ятичі: з сільської ґміни Сім'ятичі вилучено село Аннополь та приєднано до міста[7].

18 квітня 1934 р. розширено територію міста Більськ-Підляський за рахунок маєтку Головиськ ґміни Орля[8].

Розпорядженням Ради Міністрів 24 травня 1934 р. місто Боцьки позбавлено міських прав і включене до сільської ґміни Лубін, Мельник — до сільської ґміни Радзівілувка, Нарев — до сільської ґміни Нарев[9].

1 квітня 1938 р. до Більського повіту передано вилучене з Високомазовецького повіту селище Цехановець[10] і включено до складу міста Цехановець[11].

Населення

У 1919 році повіт перейшов від Української Народної Республіки до Польської Республіки і зразу були закрито 71 українську школу.

Антиукраїнська політика знайшла продовження при проведенні перепису, коли українців рахували поляками або білорусами. Станом на 1921 рік за урядовими публікаціями населення Більського повіту становило 129 216 осіб — 87,1 тисячі (59,2%) поляків, 44,9 тисячі (30,5%) білорусів, 400 (0,3%) росіян, 4 „тутешніх" і 66 (0,1%) українців. Тодішній польський науковець А.Крисінський подав іншу статистику — 68 тисяч (46,3%) поляків, 52,5 тисячі (35,6%) українців і 6 тисяч (4,9%) білорусів. А в 1922 р. з евакуації повернулось ще 20.7 тисяч біженців, які в основному були українцями.[12]

У складі СРСР

В 1939 р. після радянської окупації територія повіту приєднана до БРСР, а 9 грудня 1939 р. включена до новоутвореної Білостоцької області. В січні 1940 р. повіт ліквідовано у зв'язку з переформатуванням області на райони.

Після війни територія колишнього повіту була передана Польщі (за винятком східних частин гмін Бяловєжа — нині ґміна Біловежа і Масєво — нині ґміна Наревка).

Примітки
  1. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 lipca 1922 r. w sprawie zniesienia powiatu białowieskiego oraz rozciągnięcia na gminy białowieską, masiewską i suchopolską mocy obowiązującej przepisów o samorządzie powiatowym. (пол.)
  2. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 14 lipca 1926 r. o wyłączeniu gminy Suchopolskiej z powiatu bielskiego województwa białostockiego i włączeniu jej do powiatu prużańskiego województwa poleskiego. (пол.)
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1929 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Hajnówka w powiecie bielskim, województwie białostockiem. (пол.)
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 24 czerwca 1930 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Hajnówka w powiecie bielskim, województwie białostockiem. (пол.)
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 8 czerwca 1931 r. o zmianie granic gmin wiejskich Kąty i Grodzisk w powiecie bielskim, województwie białostockiem. (пол.)
  6. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 grudnia 1933 r. o zmianie granic miasta Bielsk Podlaski w powiecie bielskim, województwie białostockiem. (пол.)
  7. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 12 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Siemiatycze w powiecie bielskim, województwie białostockiem. (пол.)
  8. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Bielska Podlaskiego w powiecie bielskim, województwie białostockiem. (пол.)
  9. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zniesieniu ustroju miejskiego w niektórych miastach w powiecie bielskim i sokólskim, województwie białostockiem. (пол.)
  10. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 marca 1938 r. o zmianie granic powiatów wysokomazowieckiego i bielskiego w województwie białostockim Dz.U. 1938 nr 19 poz. 151 (пол.)
  11. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 28 marca 1938 r. o zmianie granic miasta Ciechanowca w powiecie bielskim, województwie białostockim. Dz.U. 1938 nr 22 poz. 200 (пол.)
  12. Юрій Гаврилюк. Українці і білоpуська проблема на Підляшші. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 4 червня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.