Бірюков Микола Зотович
Бірюков Микола Зотович (нар. 1 (14) лютого 1912, Орєхово-Зуєво — †31 січня 1966, Сімферополь) — російський радянський письменник. Член КПРС з 1951.
| Бірюков Микола Зотович | |
|---|---|
| рос. Бирюков Николай Зотович | |
 | |
| Народився |
1 (14) лютого 1912 Орєхово-Зуєво |
| Помер |
31 січня 1966 (53 роки) Сімферополь |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького |
| Знання мов | російська |
| Членство | Спілка письменників СРСР |
| Жанр | роман |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
 |
Народився в м. Орєхово-Зуєві. У 1930 працював на новобудовах. Незважаючи на тяжку хворобу, що назавжди прикувала його до ліжка, Бірюков брав активну участь в житті, писав літературні твори. У першій книзі «На хуторах» (1939) відображено становлення Рад. влади на селі. Широко відома повість «Чайка» (Сталінська премія, 1950) про Лізу Чайкіну. Б. — автор романа про будівництво Великого Ферганського каналу «Води Нарина» (1950), нарисів «На мирній землі» (1951), істор. повісті про рос. пролетаріат «Перший грім» (1957). Твори Бірюкова перекладені багатьма мовами народів СРСР і країн соцтабору.
Тв.: Укр. перекл. — Чайка. Перекл. М. Пригари. К., 1949.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Люди нелегкої долі