Вайсберг Марюс Ерікович

Марюс Ерікович Вайсберг (справжнє прізвище Бальчунас, лит. Marius Balčiūnas; нар. 1 квітня 1971, Москва) — литовсько-єврейський кінорежисер, сценарист і продюсер, автор російських пародійних кінокомедій.

Вайсберг Марюс Ерікович
Дата народження 1 квітня 1971(1971-04-01) (50 років)
Місце народження Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater Університет Південної Каліфорнії
Професія кінорежисер, сценарист, кінопродюсер
IMDb ID 0049592

Біографія

Мати — литовка Дангуоле Бальчюнене (лит. Danguolė Balčiūnienė) — довгий час працювала в торговому представництві Литовської РСР у Москві. Батько — єврей Ернст Маркович Вайсберг[1] (20.07.1934 — 09.03.2007) — директор картин у СРСР, продюсер, директор «Мосфільм-сервіс» кіноконцерну «Мосфільм». У радянський час працював з Андрієм ТарковськимДзеркало»), Андрієм КончаловськимСибіріада»), Кареном ШахназаровимЦаревбивця»), в пострадянський час був зайнятий виробництвом телесеріалів.

Кінокар'єра

У 1989 році вступив до ВДІКу (ВГИК) на курс В. Наумова. Потім навчався в Школі кінематографії і телебачення в Університеті Південної Каліфорнії (USC School of Cinema-Television), отримав диплом в 1996 році. Його перша робота як кінорежисера — фільм «Мест нет» (Місць Немає, «No Vacancy», 1999).

Починаючи з фільму «Гітлер капут!», працює під прізвищем Вайсберг.

Фільмографія

Рік Фільм
Режисер Сценарист Продюсер
1999 Вакансії відсутні
Так
Так
2002 Мей
Так
2006 Старший син
Так
Так
2008 Гітлер капут!
Так
Так
2009 Кохання у великому місті
Так
Так
2010 Кохання у великому місті 2
Так
Так
Так
2012 8 перших побачень
Так
2012 Ржевський проти Наполеона
Так
2014 Кохання у великому місті 3
Так
Так
2015 8 нових побачень
Так
Так
2016 8 кращих побачень
Так
2017 Бабця легкої поведінки
Так
Так
Так
2018 Нічна зміна
Так
Так
Так

Критика

У своїх інтерв'ю режисер визнає, що його роботи важко сприймаються в інтелектуальних колах. При цьому він залишає за собою право самостійно встановлювати межі смаку та вульгарності і стверджує, що преса направлено нав'язує думку про низький творчий рівень його стрічок[2].

Відгуки в пресі носять переважно негативний характер. Журнал «Коммерсант» вважає, що творці стрічок подібного роду «не в змозі контролювати фізіологічний процес виригання цитат і жартів, які виходять з них спонтанно, як блювотні маси»[3].

«Чим скабрезніші жарти, тим вище касові збори, <…> цим принципом керуються автори комедії „Ржевський проти Наполеона“» — стверджує оглядач РИА Новости Сергій Варшавчик і наводить думку головного редактора журналу «Мистецтво кіно» Данила Дондурея: «Це бізнес, нічого особистого. Останнім часом абсолютні чемпіони прокату — кінокомікси. А тут комікси вийшли заміж за вульгарщину»[4].

Примітки

  1. http://mdesign.ru/projects/globus21/rus/about/index.shtml
  2. Реутова К. (25.01.2012). Американское ощущение юмора. Взгляд.ру. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
  3. Гитлер капут!. Журнал «Коммерсантъ Weekend». №36 (82), 19.09.2008. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
  4. Варшавчик С. (25.01.2012). Кино о войне 1812 года: «комиксы вышли замуж за пошлятину». РИА Новости. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 25 травня 2012.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.