Дзеркало (фільм, 1974)

Гнат (Гнат Данильцев) дивиться телевізор, де показують, як лікар лікує юнака, що сильно заїкається. Події відбуваються в трьох часових пластах: до, під час і після війни. Фільм складається зі сновидінь і спогадів Олексія. Спогади і сни стосуються в основному матері, сільського будинку, де Олексій провів дитинство, а також дружини Олексія Наталії та його сина Гната. Головні події в житті героя — розлучення батьків, повоєнне дитинство — подані плавно, події поступово змінюють одна одну, чергуючись з кадрами кінохроніки. Сімейні розмови надають затишок картині, в фіналі — некваплива розмова юних батьків Олексія про дитину, яку вони ще тільки чекають. Головний герой оповідання — Олексій — знаходиться в кадрі, тільки будучи дитиною. Дорослим в «повний зріст» він не показаний: ми чуємо його голос (Інокентій Смоктуновський), бачимо його руки і його самого (можливо, на смертному одрі) — камера дивиться немов би його очима. У фільмі багато документальних вставок: Громадянської війни в Іспанії, Німецько-радянської, прикордонного конфлікту з Китаєм, запуску радянських стратостатів. Фільм супроводжується віршами Арсенія Тарковського, що звучать за кадром у виконанні автора, музикою Баха, Перселла та інших композиторів.

• Маргарита Терехова — мати, Наталія
• Олег Янковський — батько
• Пилип Янковський — Альоша (5 років)
• Гнат Данильцев — молодий Олексій (12 років), Гнат
• Микола Гринько — директор друкарні
• Алла Демидова — Ліза
• Юрій Назаров — військовий інструктор
• Анатолій Солоніцин — доктор
• Олександр Мішарін — доктор у смертного одра Олексія
• Лариса Тарковська — Надія
• Тамара Огороднікова — няня, сусідка, дивна жінка за чайним столиком
• Андрій Тарковський — хтось в шубі, дорослий Олексій на смертному одрі

• Режисер: Андрій Тарковський
• Сценарій: Олександр Мішарін, Андрій Тарковський
• Оператор: Георгій Рерберг
• Композитор: Едуард Артем'єв
• Художники: Микола Двигубський, Неллі Фоміна

• Дзеркало на сайті IMDb (англ.)