Шахназаров Карен Георгійович

Каре́н Гео́ргійович Шахназа́ров (рос. Карен Георгиевич Шахназаров; * 8 липня 1952, Краснодар, Російська РФСР) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, кінопродюсер наполовину вірменського походження[1]. Заслужений діяч мистецтв Росії (1997), Народний артист Росії (2002).

Карен Шахназаров
рос. Карен Георгиевич Шахназаров
Зображення
Дата народження 8 липня 1952(1952-07-08) (69 років)
Місце народження Краснодар, РРФСР
Громадянство  СРСР Росія
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінорежисер, кінопродюсер, сценарист
Членство Спілка кінематографістів СРСР, Ізборський клуб, Громадська палата РФ першого складу (2006-2008)d, second Civic Chamber of the Russian Federationd і third Public Chamber of the Russian Federationd
Нагороди Заслужений діяч мистецтв Росії
Народний артист Росії
Орден Пошани (Росія)
Орден Пошани (Вірменія)
Орден Бернардо О'Хіггінс (Чилі)
IMDb ID 0787668
 Шахназаров Карен Георгійович у Вікісховищі

Відомий своїми антиукраїнськими поглядами. Є одним з ідеологів сучасної російської антиукраїнської пропаганди, є постійним гостем в ефірах різноманітних російських пропагандистських телепередачах.

Біографія

Батько, Георгій Шахназаров (1924–2001), доктор філософських наук, член-кореспондент Академії наук СРСР і Російської академії наук та письменник-фантаст, був фахівцем з політології, державного права та теорії міжнародних відносин, працював завідувачем редакцією видавництва «Политиздат», наприкінці 1980-х років став помічником Генерального секретаря ЦК КПРС, а пізніше президента СРСР Михайла Горбачова, а після його відставки — директором Горбачов-Фонду (Міжнародний фонд соціально-економічних і політологічних досліджень). Георгій Шахназаров народився в Баку. Він є нащадком карабаського князівського роду Мелік-Шахназарянів, але після більшовицького перевороту в Росії Мелік-Шахназаряни були змушені змінити прізвище на Шахназаров, щоб не виділятися своїм дворянським походженням.[2]

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії, майстерня Ігоря Таланкіна (1975). З червня 1975 року — режисер, а з 1984 року — режисер-постановник кіностудії «Мосфільм». У 1987 році Шахназаров став художнім керівником Творчого об'єднання «Старт» кіностудії «Мосфільм», яке в 1990 році було перейменовано в студію «Кур'єр». З 1998 р. — Президент і генеральний директор кіноконцерну «Мосфільм». Член Ізборського клубу.[3]

Родина

Був тричі одружений. У нього троє дітей: дочка Ганна (1985), сини Іван (1993) і Василь (1996).

Фільмографія

Поставив стрічки:

Членство у недержавних та політичних об'єднаннях

Є членом багатьох НДО кінематографічного спрямування, зокрема Шахназаров є членом правління Спілки кінематографістів Росії, членом Європейської кіноакадемії та інших кінематографічних співтовариство. Шахназаров — заступник голови Ради при Президенті Росії з культури і мистецтва, в 2012 році був членом Народного штабу (по місту Москві) кандидата в президенти Володимира Путіна. Режисер входить до опікунської ради Вищої школи телебачення МДУ і ВДІК.

Нагороди

Кінострічки Карена Шахназарова були удостоєні понад 50 міжнародних і національних призів та нагород, двічі брали участь у конкурсі Каннського фестивалю («Місто Зеро», «Царевбивця»), двічі були представлені на премію Американської кіноакадемії «Оскар» («Місто Зеро», «Палата № 6»), представляли СРСР і Росію на багатьох інших міжнародних кінофестивалях.

Шахназаров — лауреат літературної премії імені Бориса Полевого (1982) і багатьох кінематографічних премій, серед яких премії Міжнародного кінофестивалю в Москві (1987), МКФ у Чикаго (1989), МКФ у Карлових Варах (1998), МКФ в Єрусалимі (2005), «Сузір'я» (1989), «Ніка» (1998), «Золотий Орел» (2008, 2009).

Громадська позиція

Погляди щодо України

У березні 2014 року підписав листа на підтримку позиції президента Росії щодо російської військової інтервенції в Україну[5].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[6].

Неодноразово виступав з антиукраїнськими заявами, зокрема що "українці - це частина великої російської нації", що "єдиний спосіб для України повернути Крим - це об'єднання з РФ", що "у разі, якщо Україна вирішить повернути собі тимчасово анексований Крим, півострів почне проти неї війну" тощо.[7][8] Українські журналісти описують Шахназарова як "оскаженілого кримнашевця, запутінця та імперця."[9]

Примітки

Література

  • Зоркий А. Карен Шахназаров. М., 1989.
  • Кинословарь. Т. 3. СПб., 2001. — С.405—406.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.