Валеріо Бачігалупо

1937 року дебютував виступами за клуб «Вадо», в якому провів чотири сезони. Під час Другої світової війни грав у складі команд «Каїрезе», «Савона» та «Дженоа».

1945 року перейшов до клубу «Торіно», за який відіграв 4 сезони. Протягом усього часу був основним голкіпером команди. За цей час чотири рази виборював титул чемпіона Італії. В елітній лізі італійського футболу провів 137 матчів.

У складі національної команди дебютував 14 грудня 1947 року. У Барі італійці перемогли команду Чехословаччини з рахунком 3:1. До березня 1949 року провів ще чотири товариських поєдинку у складі збірної. Усього — чотири перемоги і поразка від збірної Англії. Пропустив вісім голів, їх забивали чех Ян Ржига, француз Жан Баратт, португалець Лоуренсу, іспанець Агустін Гаїнса і англійські форварди Томмі Лоутон, Стен Мортенсен та Том Фінні (2).

Навесні 1949 року керівництво туринського клубу прийняло запрошення від португальського гранда, «Бенфіки», взяти участь у товариській грі на честь однієї з найбільших тодішніх зірок лісабонського клубу, Франсішку Феррейри. Гра відбулася 3 травня 1949 року в Лісабоні й завершилася поразкою італійських гостей з рахунком 3:4. Наступного дня команда «Торіно», працівники клубу і журналісти вилетіли додому рейсом Лісабон—Барселона—Турин.

Поблизу Савони літак почав знижуватися через складні погодні умови. Приблизно о 17:03 — здійснив поворот для заходу на посадку і невдовзі зіткнувся з кам'яною огорожею базиліки Суперга на вершині однойменної гори, що височіє над околицями Турина. Внаслідок авікатастрофи усі чотири члени екіпажу і 27 пасажирів загинули на місці.

На момент загибелі основного складу «Торіно», до завершення сезону в Серії A лишалося чотири тури і команда очолювала чемпіонські перегони. В останніх турах, честь клубу захищали гравці молодіжної команди. Усі суперники в цих матчах («Дженоа», «Палермо», «Сампдорія» і «Фіорентіна»), з поваги до загиблих чемпіонів, також виставляли на поле молодіжні склади своїх клубів. Молодіжна команда «Торіно» перемогла у всіх останніх іграх сезону, здобувши таким чином посмертний чемпіонський титул для своїх старших товаришів.

• Чемпіон Італії (4):

«Торіно»: 1946, 1947, 1948, 1949

Статистика виступів за національну збірну Італії:

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
14-12-1947	Барі	Італія	3 – 1	Чехословаччина	товариський матч	-1
4-4-1948	Париж	Франція	1 – 3	Італія	товариський матч	-1
16-5-1948	Турин	Італія	0 – 4	Англія	товариський матч	-4
27-2-1949	Генуя	Італія	4 – 1	Португалія	товариський матч	-1
27-3-1949	Мадрид	Іспанія	1 – 3	Італія	товариський матч	-1
Усього		Матчів	5		Голів	-8

Посилання

• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)
• Профіль (анг.). EU-Football.info. Процитовано 26 березня 2016.
• Профіль (анг.). National Football Teams. Процитовано 26 березня 2016.
• Профіль (італ.). Enciclopedia del calcio. Процитовано 26 березня 2016.