Савона

Портова вежа Леон Панкальдо

Символом міста Савона обрали вежу Леон Панкальдо, побудовану ще у 14 столітті. Це залишки колишньої портрової фортеці.

Залишки історичної забудови Савони.

Осада, яка називалася Саво існувала вже в середині бронзової доби. Була розташована на пагорбі Пріамар, недалеко від гирла гірської річки під назвою Левіанола. Вже під час Другої Пунічної війни, карфагеняни зміцнили історичний центр Лігурі Сабаці як альтернативу Римській Генуї. Близько 180 р. до н. е. Рим був у змозі підкорити собі місто і назвав його Саво Оппідум Альпінум. Але в часи Римської імперії Савона не раз намагалися захопити ролі головного порту Лігурії, що належав Генуї.

З падінням Римської імперії, після п'ятого століття місто було зруйноване вторгненням герулами і готами. Після готичної війни, було підпорядковане Візантійській імперії, що призвело до короткочасного відродження, яке тривало до 641 року, коли місто було завойовано королем лангобардів Ротарі. Потім Савона стала частиною Королівства лангобардів, у складі герцогства Лігурійського, зі столицею в Генуї. Сприятливо на розвиток міста подіяв збудований ірландськими ченцями монастиря Лодізіо. Потім, вже під владою короля франків Карла Великого, місто стало центром округу і відновило торгівлю на морі. У роках 1131—1191 місто було частиною Маркграфства Савона, яким керував Алемарічі, а пізніше Салуццо і Монферрато.

Після запеклих війн з сарацинами, протягом яких були зведені ряд оборонних веж, 10 квітня 1191 Савона стала вільним містом. В одинадцятому столітті Савона спочатку була в союзі з морською республікою Генуя. З тринадцятого століття місто стало незалежним муніципалітетом в союзі з Генуєю. Найвищий економічний розвиток припав в той період, в якому були обрані до папства з сім'ї Делла Ровере — папа Сікст IV (1471—1484) і папа Юлій II (1503—1513), які підтримували місто щедрими пожертвами.

У 1528 місто було повністю завойовано генуезькими правителями Андреа Доріа і Антоніотто II Адорно. На додаток до численних жертв був зруйнований древній акрополь з сусіднього собору Санта-Марія-ді-Кастелло та інші будівлі і церкви, а також більшість оборонних веж. Найбільшою катастрофою було знищення морського порту, який на початку чотирнадцятого століття він був одним з п'яти найбільших портів Середземномор'я, беручи великі торгові судна. У 1543 генуезці зміцнили оборонні мури. Нова фортеця зайняла місце старого собору, а його найвідомішим в'язнем був Джузеппе Мадзіні.

У вісімнадцятому столітті місто відновило свою діяльність на морі. З процвітаючої торгівлі Савона збагатилася новими творами мистецтва, побудовано нові палаци, будинки та церкви.

У 1796 році місто було окуповане військами Наполеона Бонапарта, під керівництвом генерала Лагарпа. У роки 1809—1812 в Савоні був поміщений у в'язницю папа Пій VII. Савона була столицею французького департаменту Монтенотте або № 108. У 1815 році Віденський конгрес схвалив анексію Лігурійської Республіки до Королівства Сардинія, у складі якої 17 березня 1861 Савона стала частиною новоствореного Королівства Італії.

У 1853 р. відкрилася нова будівля міського театру, якого нарекли ім'ям знаменитого савонця Габріелла Кьябрера. З початком індустріалізації Савона розвинулася в великий металургійний центр.

Під час Другої світової війни, місто пережило масоване бомбардування з повітря через наявність військової промисловості і порту, що викликало серйозні знищення, особливо в найстарішій частині в районі порту. 14 червня 1940 було особливо інтенсивне бомбардування французьким флотом. Більше ніж п'ятсот артилерійських снарядів вистрілено в напрямку Савони, яку сміливо, але безуспішно захищала берегова батарея і збройний поїзд, що був дислокований в Альбісола Суперіоре. Місто було нагороджено орденами за жертви своїх людей і їх діяльність в партизанській боротьбі у Другій світовій війні.

Важливе місце в економіці міста має порт та перевезення вантажів, адже через Савону йдуть шляхи до П'ємонту та Ломбардії.

Савона — круїзний термінал. Кількість туристів влітку сягає позначки 2.000.000, взимку — до 1.000.000. Аби зробити привабливим круїзний термінал, була реалізована його реконструкція (проєкт — Рікардо Боффіл, архітектор з Каталонії).

• Маріуполь

Населення за роками[3]:

Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживали 6404 іноземці з 99 країн, серед них 799 громадян країн Євросоюзу та 369 громадян України.[4]

• Енріко Куккі (*1965 — †1996) — італійський футболіст, півзахисник.
• Крістіан Пануччі (*1973) — італійський футболіст, захисник.
• Рінальдо Роджеро (*1891 — †1966) — італійський футболіст, нападник, згодом — футбольний тренер.

• Альбіссола-Марина
• Альбізола-Суперіоре
• Альтаре
• Каіро-Монтенотте
• Куіліано
• Вадо-Лігуре

• 
  Катедральний собор Савони, бічний фасад.
• 
  Монумент Джузеппе Гарібальді
• 
  Панорама міста з гори Мадонни
• 
  П'яцца Леон Панкальдо
• 
  П'яцца Ауреліо Саффі і префектура
• 
  Монастир і шпиталь Богородиці Милосердної (Santuario Nostra Signora della Misericordia)
• 
  Нова забудова в районі портру
• 
  Палац Юстиції на П'яцца дель Пополо
• 
  Фортеця дель Пріамар( del Priamar)

• Список муніципалітетів провінції Савона

• Інтернет-сторінка Української церковної громади м.Савона www.savona.org.ua
• Туристична інформація про місто