Валері Соланас

Валері Соланас народилася 9 квітня 1936 року в Атлантик-Ситі[5] й була старшою з двох доньок у родині бармена Луїса Соланас і його дружини Дороті Біонді[6]. Пізніше вона стверджувала, що батько ґвалтував її[7]. Вона росла в середовищі робітників, ходила в загальноосвітню світську, а потім і в церковноприходську школу. Після того, як її батьки розлучилися, вона деякий час жила з бабусею й дідусем з боку матері, а потім мати забрала її до себе в Вашингтон. Вже в шкільні роки вона відрізнялася агресивністю: для виправлення поведінки її відправили в католицький пансіон Святого Хреста (Holy Cross Academy), однак не минуло й року, як Валері виключили звідти за напад на черницю. В пансіоні й відбулися її перші стосунки з дівчатами[6].

У 15 років Валері, яка жила фактично на вулиці[7], зуміла закінчити середню школу Оксон-Гілл у штаті Мериленд. Після цього вона вступила в Мерилендський університет у Коледж-Парку на психологічний факультет і закінчила його в 1958 році. За власним твердженням, Валері заробляла гроші на навчання проституцією, однак відомо, що у неї була постійна робота в лабораторії університету, де вона і виявила «наукове підтвердження» своїх теорій про біологічні дефектності та ненормальності чоловічої статі[5]. У 1959 році вона вступила в Університет Міннесоти з метою отримання магістерського ступеня, проте кинула його — за одними джерелами, через те, що захотіла змінити обстановку[6], за іншим — через те, що визнала атмосферу університету мізогінічною[5]. Після цього вона почала переїжджати з міста в місто, заробляючи на життя офіціанткою, жебрацтвом і проституцією[6]. Імовірно, у цей період вона завагітніла і народила сина, віддавши його на усиновлення, проте невідомо, в який саме час це сталося: коли Валері вчилася в школі[5][7] або вже після її вступу до університету[6]. Сама Соланас заперечувала факт народження дитини.

У 1967 році Соланас написала і стала самостійно видавати свою найвідомішу роботу — «SCUM Manifesto». У ній вона стверджувала, що чоловік біологічно і соціально є нижчою, неповноцінною істотою, проміжною ланкою між жінкою і мавпою. Крім того, чоловіки, на думку Соланас, прагнуть стати жінками й «заздрять піхві» (в протилежність фрейдистському психоаналізу, який широко застосовувався в XX столітті, де жінки «заздрять статевому члену»). В цілому ж чоловіки винні в існуванні воєн, забобонів, запереченні дружби й любові, розумових розладах дітей і приховуванні наукових знань про перевагу жінок, а тому повинні бути знищені як нижчі істоти, за винятком тих, хто наполегливо працює на власне знищення». Крім того, Соланас стверджувала, що щасливе суспільство може і повинно існувати без виконання його членів якої-небудь роботи, без армії, без сімейних осередків, а також різко висловлювалася проти «вічно затиснутих і заляканих, метушливих, нездатних до аналітичного мислення й об'єктивності» жінок, які не в змозі розгледіти нікчемність чоловіків.

Могила Валері Соланас на кладовищі католицької церкви Сент-Меріс, графство Ферфакс, штат Вірджинія. 2012 рік.

Існує популярне розшифрування слова «SCUM» (буквально «мерзота», «погань») як абревіатури словосполучення «Society for Cutting Up Men» — «Суспільство знищення чоловіків» («Товариство повного знищення чоловіків»). Ця розшифровка була запропонована видавцем «Маніфесту»[6], проте в його тексті не говориться ні про яку спільноту або організацію. Слово «SCUM», згідно з текстом, позначає «владних, спокійних, упевнених у собі, непристойних, агресивних, егоїстичних, незалежних, гордих, шукачів гострих відчуттів, некерованих, зарозумілих жінок», які, на думку Соланас, і вважаються в сучасній культурі «стервом». Соланас не задумувала слово «SCUM» як абревіатуру і відкидала подібні припущення[8].

Думки американських критиків з приводу того, чим вважати «Маніфест» Соланас, розділилися. Одні бачили в ній пародію на патріархальний лад і фрейдистську теорію жіночності, своєрідний перевертень, в якому слово «чоловік» замінено на «жінка». Текст «Маніфесту», на їхню думку, містить всі кліше фрейдистського психоаналізу: поява однієї зі статей в результаті біологічної випадковості, ущербність однієї статі у порівнянні з іншою і «заздрість до пеніса», перетворилася в «заздрість до піхви»[9][9]. Інші критики визнали текст «Маніфесту» чоловіконенавиським[9]. Сама Соланас стверджувала, що «Маніфест» є сатиричним твором[10] і написаний для того, щоб викликати дискусію[11].

3 червня 1968 року Соланас вирушила в офіс Енді Воргола і вистрілила в нього. Він отримав 3 кулі в живіт, але вижив. Інші присутні відбулися легшими пораненнями. Увечері того ж дня Соланас добровільно здалася вуличному регулювальнику. Вона простягнула йому два пістолети й заявила: «Мене шукає поліція. Я стріляла в Енді Воргола. Він занадто контролював моє життя». Воргол відмовився давати проти неї свідчення. За «навмисний напад з наміром завдати шкоди» суд засудив Валері Соланас до трьох років позбавлення волі та примусового лікування в психіатричній лікарні.

25 квітня 1988 року, у віці 52 років, Соланас померла від емфіземи легенів в готелі «Бристоль» в окрузі Тендерлойн міста Сан-Франциско[12]. Вона пережила Воргола на рік і два місяці.