Вальтер Таїбо

Вальтер Таїбо (ісп. Walter Taibo, нар. 7 березня 1931, Монтевідео — 10 січня 2021) — уругвайський футболіст та тренер, грав на позиції воротаря. Виступав, зокрема, за клуби «Насьйональ» та «Пеньяроль», а також національну збірну Уругваю.

Вальтер Таїбо
Особисті дані
Повне ім'я Вальтер Таїбо Мартінес
Народження 7 березня 1931(1931-03-07)
  Монтевідео, Уругвай
Смерть 10 січня 2021(2021-01-10) (89 років)
Громадянство  Уругвай
Позиція воротар
Юнацькі клуби

1945–1949		 «Ель-Конвеніо»
«Белья-Віста»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1949–1959 «Насьйональ» 86+ (-?)
1959–1960 «Уракан» 41 (-?)
1961–1966 «Монтевідео Вондерерз»  ? (-?)
1966–1967 «Пеньяроль» 106 (-?)
1968 «Суд Амеріка»  ? (-?)
1969 «Мар-де-Фондо»  ? (-?)
1970 «Прогресо»  ? (-?)
197?—1975 «Насьйональ» (Кармело)  ? (-?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1955–1966 Уругвай 30 (-46)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1962 «Белья-Віста»
1965 «Монтевідео Вондерерз»
1968 «Суд Амеріка»
1975 «Рівер Плейт» (М)
1976 «Серро»
1981 «Данубіо»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Вальтер, син іспанських емігрантів Хосе Тайбо та Бригіди Мартінес, які прибули в Уругвай у 1919 році. Третій з чотирьох братів (Окрім Вальтера, родина виховала ще Рауля, Хуана Карлоса та Нельсона). По завершенні навчання в школі працював у батьковій пекарні в Серріто-де-ла-Вікторія. На дитячо-юнацькому рівні грав за «Ель-Конвеніо», а в 14-річному віці перебрався до «Белья-Вісти», в якому виступав з 1945 по 1949 рік. Під час виступів у команді зіграв також 9 поєдинків на позиції півзахисника[1].

У 1949 році переїхав до одного з грандів уругвайського футболу, «Насьйоналя». За столичний клуб дебютний рік відіграв у Терсері. У 1950 році під час поєдинку на Парк Сентраль проти «Данубіо» травмував легені, а вже під час своєї першої закордонної поїздки в Порту-Алегре сплюнув кров'ю. Через це майже три роки знаходився поза футболом, відновлюючи здоров'я. Повернувся на футбольне поле Вальер лише наприкінці 1953 року, зігравши в трьох останніх матчах чемпіонату Уругваю (проти «Рівер Плейта» (Монтевідео), «Пеньяроля» та «Рампла Хуніорс»)[2]. Під керівництвом Ондіно Вієри Таїбо разом з «Насьйоналем» виграв чемпіонат Уругваю 1955, 1956 та 1957 років. У 1958 року разом зі столичним клубом виграв кубок Терези Еррери. Наступного року разо з «Насьйоналем» відправився в європейське турне, де з 10 матчів уругвайці програли лише двічі (московському «Динамо» та каталонській «Барселоні»). Незважаючи на травму коліна вийшов на поле в поєдинку проти «Барселони», відіграв невдало, через що його перехід до каталонського клубу так і не відбувся[3]. Протягом 5 років був капітаном команди.

Протягом 1959—1960 років захищав кольори клубу «Уракан», у футболці якого зіграв 41 матч[4]. У 1961 році, а за іншими джерелами в 1962 році[1], перейшов до «Монтевідео Вондерерз», де виступав до 1966 року. Проте незабаром після свого перебування в команді зламав палець, через що вбув на 5 місяців. За період виступів у «Вондерерз» став переможцем другого дивізіону чемпіонату Уругваю. Існують дані, що Вальтер у вище вказаний період грав за «Насьйональ», але сам футболіст заперечує вище вказану інформацію[4][3]. 1966 року перейшов до клубу «Пеньяроль», перехід був незвичним для 60-х років в уругвайському футболі, оскільки до цього Таїбо протягомбагатьох років виконував функцію капітана принципового суперника, «Насьйоналя». У 1966 році під керівництвом Роке Масполі виграв Кубок Лібертадорес та Міжконтинентальний кубок. А наступного року став чемпіоном Уругваю. Після цього виступав за «Суд Амеріка». У 1969 року захищав ворота «Мар-де-Фондо», з яким виграв третій дивізіон чемпіонату Уругваю та виборов путівку до Другого дивізіону. Наступного року грав у «Прогресо». Наприкінці кар'єри виступав за «Насьйональ» з міста Кармело[5], в якому завершив кар'єру футболіста 1975 року[3].

Виступи за збірну

1955 року дебютував у футболці національної збірної Уругваю під керівництвом Хуана Карлоса Корассо. У складі збірної був учасником Чемпіонату Південної Америки 1955 року у Чилі, Чемпіонату Південної Америки 1957 року у Перу, на якому команда здобула бронзові нагороди, Чемпіонату Південної Америки 1959 року в Аргентині, чемпіонату світу 1966 року в Англії (залишився резервним воротарем, на мундіалі грав Ладислао Мазуркевич). Виходив на поле в стартовому складі у поєдинках кваліфікації чемпіонату світу 1966 року проти Болівії та Перу.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у її формі 30 матчів, пропустив 46 м'ячів[6].

Кар'єра тренера

Під час та після завершення кар'єри гравця тренував клуби «Белья-Віста», «Монтевідео Вондерерз», «Суд Амеріка», «Рівер Плейт» (Монтевідео), «Серро» та «Колон». Вже 1962 року майже протягом двох місяців очолював клуб «Белья-Віста», а в 1965 році працював головним тренером «Монтевідео Вондерерз». У 1968 році працював а аналогічній посаді в «Суд Амеріка». У 1975 році очолив «Рівер Плейт» (Монтевідео), а наступного року — «Серро»[3]. У 1981 році працював на посаді головного тренера «Данубіо»[7].

Досягнення

Як гравця
«Насьйональ»
  • Кубок Терези Ерреро
    • Володар (1): 1958
«Пеньяроль»
«Монтевідео Вондерерз»
  • Другий дивізіон чемпіонату Уругваю
    • Чемпіон (1): 1962

Примітки
  1. "Los DT de hoy no saben nada" (ісп.)
  2. Walter Taibo, el Gallego (ісп.)
  3. WALTER TAIBO TEMERARIO Y ARROJADO (ісп.)
  4. Профіль гравця на сайті soccerdatabase.eu (архівна версія) (англ.)
  5. Arquero ganador (ісп.)
  6. Appearances for Uruguay National Team (англ.)
  7. Castelli es el DT n°56 de Danubio (ісп.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.