Ванкорське нафтогазове родовище

Відкрите у 1991 році в 142 км від Ігарки та 250 км від Норильська. Продуктивні горизонти, що залягають на глибині від 1650 до 2750 метрів, пов'язані із відкладеннями нижньої крейди. Колектори — пісковики.

Розробка Ванкорського блоку (до якого відносяться такі великі об'єкти як Тагульське, Лодочне та Сузунське родовища) розпочалась у 21 столітті. Промислова експлуатація Ванкорського родовища, якою займається компанія «Роснефть», стартувала у 2009 році, а вже у 2011-му тут видобули 15 млн т нафти. За планом розробки планується пробурити більш ніж 400 експлуатаційних свердловин, з яких більш ніж 300 — з горизонтальними відтинками. Видача продукції відбувається через нафтопровід «Ванкор-Пурпе» та далі по системі «Транснафти». Одним із напрямів поставок нафти Ванкорського родовища є Далекий Схід, куди веде система ВСТО («Восточная Сибирь — Тихий Океан»).[1][2]

Ванкорське передусім відоме як нафтове родовище. Утім, станом на 2016 рік за запасами газу воно знаходилось на шостому місці у Красноярському краї. Всього ж запаси за російською класифікаційною системою по категоріях  ABC1+С2 оцінюються у 524 млн т нафти та 106 млрд м³ газу.[3] За іншими даними запаси дещо менші, передусім у частині газу — 490 млн т нафти та 74 млрд м³ газу.

На початковому етапі видобутий газ споживається власною електростанцією родовища (до 1 млрд м³ на рік) або завантажується назад у пласт. Передбачається що в майбутньому можливі поставки зовнішнім споживачам в обсягах до 5 млрд м³ на рік.[2]