Ігарка

Іґа́рка — місто (з 1931) районного підпорядкування в Туруханському районі Красноярського краю Росії.

місто Іґарка
’’Игарка’’
Герб Ігарки Прапор Ігарки
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Красноярський край
Муніципальний район Туруханський район
Код ЗКАТУ: 04 417
Код ЗКТМО: 04654117001
Основні дані
Час заснування 1929
Статус міста 1931
Населення ▼ 5648 (2013)[1]
Площа 20 км²
Поштові індекси 663200
Телефонний код +7 39172
Географічні координати: 67°28′00″ пн. ш. 86°34′00″ сх. д.
Часовий пояс +7
Висота над рівнем моря 20 м
Влада
Вебсторінка igarkacity.info
Міський голова Сорокин Виктор Васильевич(рос.)
Мапа

Іґарка

Іґарка

 Ігарка у Вікісховищі

Населення — 5,346 осіб (2014).[2]

Місто розташоване на березі Ігарської протоки Єнісею (від гирла річки до Іґарки 685 км), за 1,360 км на північ від Красноярська по прямій (відстань по Єнісею — 1,740 км). Знаходиться за 163 км північніше полярного кола, у зоні поширення вічної мерзлоти.

На терені міста розташовано порт, доступний для морських суден з Єнісейської затоки, є також Аеропорт Ігарка, який використовують для перевезення вантажів і робочих вахт на нафтові родовища. Ігарка як морський порт працює з 1928 року.

За 130 км на північний захід від Ігарки знаходиться й активно розробляється Ванкорське нафтогазове родовище, яке в серпні 2009 року дало промислову нафту.

За 80 км на північний схід від Ігарки розташована Усть-Хантайська ГЕС, за 90 км на південний схід — Курейська ГЕС. Планується будівництво Нижньо-Курейської ГЕС.

Історичний нарис
Герб міста 1977 року

Згідно з однією з версій, свою назву місто отримало за ім’ям протоки, на якій розташоване. Протока, своєю чергою, названа за ім’ям місцевого рибалки Єгора Ширяєва, ім'я якого місцеві мешканці перетворили з «Єґорки» в «Іґарка». Однак, факт існування людини з подібним ім'ям не зафіксовано в жодному з історичних документів.

Згідно з іншою версією, яку вперше висловив краєзнавець Адольф Вахмістрів, назву спершу дали річці Іґарка, лівій притоці річки Єнісей. Походження назви річки, можливо, від мови зниклих корінних народів, споріднених сучасним кетами. Згідно з дослідженнями А. В. Вахмістрова, річку Іґарку був наніс уперше на мапу Петро Чичагов у 1725 р.[3]

Іґарську протоку вперше описали та нанесли на мапу в ході Великої північної експедиції в 1740 р. Федір Мінін і Харитон Лаптєв.


Примітні пам’ятки міста
  • Музей вічної мерзлоти
  • Музей історії освоєння Єнісейської Півночі

Див. також
  • Заполярна залізниця

Ресурси Інтернету

Примітки
  1. Красноярскстат
  2. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації по муніципальним утворенням на 1 січня 2014
  3. (рос.) Авторський блоґ Валентини Гапеєнко. Матеріали про Іґарку, Туруханський район і північ Красноярського краю.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.