Ван Аньши

Походив з родини середнього статку. Народився у м. Ліньчуань (сучасна провінція Цзянсі). Про батьків замало відомостей. Його батько був дрібним чиновником. З дитинства Ван Аньши багато їздив з ним країною, бачачи життя різних верств населення імперії. Разом з тим отримав гарну освіту. У 1042 році блискуче здав державний іспит й отримав вищий вчений ступінь цзіньши. У 1047 році призначається суддею округу Інь, а у 1057 році — суддею Чанчжоу. У 1059 році подає імператорові Жень-цзуну так званий «Маніфест», де були викладені погляди Ван Аньши стосовно соціальної та фінансової політики у державі. Втім цей документ залишився без уваги.

У 1069 році новий імператор Шень-цзун призначає Ван Аньши таємним радником, а у 1070 році — канцлером імперії (цзай сян) та князя Цзін (Цзін-гун). При сприянні імператора Ван отримує можливість впроваджувати свої ідеї у життя.

Його реформи, так звана «нова політика» (синьфа 新法) були спрямовані на посилення контролю держави над економікою й громадським життям. По-перше, натуральні й трудові повинності замінялися грошовим податком. Тепер натуральний податок не відправлявся до столиця, як колись, де продавався за копійчини, а реалізовувався на місцевому ринку, а гроші спрямовувалися до скарбниці. По-друге, впроваджувалося централізоване регулювання цін й державні позики під заставу майбутнього врожаю. Це сприяло розвитку економіки, поліпшенню добробуту сільського населення. По-третє, сільське населення зводилося в ієрархію чисельно упорядкованих об'єднань, пов'язаних круговою порукою й загальними обов'язками (система «бао цзя») Була створена міліція на місцях, куди зараховувався один чоловік з родини, що мало 2 й більше синів. Також значно скорочувалася армія, що сприяло поліпшенню фінансової ситуації. Дані заходи, що обґрунтовували благом народу (мінь) і мали на меті обмеження впливу чиновної знаті і великих землевласників, в той же час вели до монополізації державою ключових сфер торгівлі та ремісничого виробництва, придушення їх приватних форм.

Діяльність Ван Аньши викликала опір багатьох видатних його сучасників, серед яких були — Оуян Сю, Сима Гуан, Су Ши, Шао Юн, Чен Хао, Чен І. Ця боротьба велася з перемінним успіхом. У 1075 році супротивником Ван Аньши на деякий час вдалося відсторонити того, звинувативши у неналежному реагуванні уряду на голод, що вирував тоді Китаї. Його було призначено намісником у Цзянін. Проте вже у 1076 році знову повернуто на посаду канцлера. Втім Ван Аньши знову став зазнавати нападів консерваторів й вимушений був подати у відставку, повернувшись до Цзяніна, де й помер 21 травня 1086 року.

Експерименти Ван Аньши були припинені після його відставки, але його соціально-політичні погляди продовжували істотно впливати на багатьох наступних китайських мислителів, зокрема Ван Янміна, Кан Ю-Вея, Лян Ці-чао.

Розбіжності навколо реформ Ван Аньши були, по суті, зіткненням між двома типами світоглядів. Поняття про характер розбіжностей дає суперечка в 1067 між Ван Аньши і Сима Гуаном, записана останнім. Обговорюється петиція двох префектів, боячись навіть прийняти дари на честь церемонії жертвопринесення:

Сима: Країна перебуває у важкому фінансовому становищі і страждає від лих всякого роду. Слід скоротити непотрібні витрати. Високі чиновники, наближені до трону, повинні стати в цьому прикладом. Тому прохання про відхилення дарів слід задовольнити.

Ван: Наша країна багата ресурсами. Дарунки, їх підносили чиновникам, мізерні за вартістю. Якщо припинити обдарування з міркувань економії, це не збагатить країну, але тільки завдасть шкоди престижу уряду. У колишні часи, коли Чан Гунь відмовився від нагороди, його сучасники вважали, що причиною тому була його впевненість у тому, що його прохання залишиться без відповіді. З двома нинішніми чиновниками, які відмовляються від нагород, той же самий випадок. А нинішній дефіцит в скарбниці аж ніяк не катастрофічний.

Сима: Чан Гунь відмовився від поста з смирення. Не набагато він краще тих, хто тримаються за свої посади з жадібності? Наша країна відчуває дефіцит в скарбниці з часів правління Чжень-цзуна (997—1022). В останні роки ситуація особливо напружена. Яким чином Ви примудряєтеся стверджувати зворотне?

Ван: Дефіцит в скарбниці — від того, що уряд не знайшов гарного фахівця з фінансів.

Сима: Фінансові експерти тільки і роблять що накладають важкі податки, які дратують людей і висмоктують їх достаток. В результаті простий народ розоряється і стає біженцями або бандитами. Де ж у цьому благо для держави?

Ван: Такі дії як раз не характеризують експерта. Фінансовий експерт здатний зібрати в казну більш ніж достатньо коштів — без обтяження простих людей важкими податками.

Сима: Саме ці слова використовував Сан Хун'ян щоб обдурити імператора У. Сима Цянь записав їх тільки для того, щоб показати наївність імператора. Кількість речей, вироблених Небом і Землею, обмежена. І вони належать або народу, або уряду. Багатства, які Сан Хун'ян зібрав в казну, були відібрані у простих людей. Звідки б їм ще взятися? Якби все було так, як він говорив, чому ж до кінця правління У-ді було так багато повстань, які довелося придушувати військам? Чи не тому, що злидні примушувала людей до бандитизму? Як же Ви могли прийняти його слова за справжні?

Вельми показовим є також лист, направлений Вану Сима Гуаном в 1070, 27 день 2-го місяця: в ньому, зокрема, Сима визнає, що «не вірить в наклеп, розпущений ворогами Вана»; проте основним змістом листа стає критика його фінансової політики, із закликом прислухатися до невдоволення народу. Серед іншого Сима апелює до Конфуція, який стверджував, що «благородний муж говорить про мораль, і тільки низький люд — про прибуток».

У своїй відповіді Ван апелює наприклад Пань Гена, монарха династії Шан, який переніс столицю держави в Інь — незважаючи на протести чиновників і народу. Згідно Вану, це було зроблено не авторитарним шляхом, а після належного обговорення при дворі.