Варовичі (Поліський район)
Ва́ровичі — колишнє село в Україні Поліського району Київської області, що знято з обліку у зв'язку з відселенням мешканців внаслідок аварії на ЧАЕС.
село Варовичі | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район/міськрада | Поліський район |
Рада | Варовицька сільська рада |
Основні дані | |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°17′24″ пн. ш. 29°33′34″ сх. д. |
Карта | |
Варовичі | |
Варовичі | |
Мапа | |
Село розміщувалосяза 20 км від колишнього районного центру Поліське (Хабне), і за 12 км від залізничної станції Вільча.
Територія села згоріла під час лісових пожеж в Чорнобильській зоні у квітні 2020.[1]
Історія
Варовичі мали давню історію і вважається, що село існувало вже з 1190 року. Біля села знаходилося 30 курганів.
Вперше згадане 1543 року у грамоті польського короля Сигізмунда, виданій Михайлівському Золотоверхому монастирю. 1886 року населення становило 731 особу православних, 144 католика та 85 євреїв — всього 960 осіб.
У селі була давня церква Святої мучениці Параскеви. Церква була побудована в першій половині XVIII століття. У 1906 році в селі Варовичі була побудована і висвячена нова, Свято-Духівська церква, до якої були приписані села Ковшилівка, Рудня та Варовицька Буда. 1931 року в селі було 412 дворів.
Переселення мешканців здійснено в 1986 році у новозбудоване село Варовичі (Васильківський район, Київської області).
Відомі люди
Народилися
- Одинець Владислав Іванович (* 1977) — український державний службовець.
- Фесенко Валентина Іванівна (1959—2012) — український педагог, літературознавець, науковець.
Джерела
- Населені пункти Чорнобильської зони відчуження
- Лаврентій Похилевич. Краєзнавчі праці. Видавець О. Пшонківський. Біла Церква, 2007.
Примітки
- Пожежа у Чорнобилі: що знищив вогонь, рівень радіації і які загрози для людей на 17 квітня. TCH.ua. 17 квітня 2020.
Посилання
Джерела
- Домінік П'єр Де ля Фліз. Варовичі // Медико-топографічний опис державних маєтностей Київської округи з зображенням деяких природних витворів рослинного і тваринного світу, разом із статистикою кожного села, їхнім виглядом, зробленим з натури, зображенням селянських костюмів та географічною картою Київської округи. — К., 1854. — С. 882—884.