Варюхін Володимир Олексійович
Варюхін Володимир Олексійович (нар. 14 грудня 1921, с. Зарванці Вінницького району Вінницької області — пом. 8 липня 2007, Київ) — український вчений, професор, доктор технічних наук, Заслужений діяч науки УРСР, генерал-майор у відставці (з 2005)[1].
| Варюхін Володимир Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
14 грудня 1921 Зарванці |
| Помер |
8 липня 2007 (85 років) Київ |
| Країна |
 СРСР →  Україна |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Військова академія зв'язку імені С. М. Будьонного |
| Галузь | технічна |
| Заклад | Військова академія ППО Сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу Василевського О.М., Київ |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор технічних наук |
| Відомий завдяки: | теорія багатоканального аналізу |
| Нагороди |
    |
| Особ. сторінка | esu.com.ua/search_articles.php?id=33241 |
Біографічні відомості
Учасник Другої світової війни.
- 27.09.1939 — 08.03.1942 — радист 2-ї Червонопрапорної армії Далекосхідного фронту;
- 08.03.1942 — 05.08.1942 — начальник радіостанції 927-го окремого батальйону зв'язку 96-ї стрілецької дивізії 2 ОКА;
- 05.08.1942 — 04.11.1942 — командир радіовзводу 927-го окремого батальйону зв'язку 96-ї стрілецької дивізії 21 армії Сталінградського фронту;
- 04.11.1942 — 11.01.1943 — командир радіовзводу, Сталінградський (Донський) фронт;
- 11.01.1943 — 28.04.1943 — поранений, лікування в евакогоспіталі 3755;
- 28.04.1943 — січень 1944 — командир радіовзводу, 905 БАО Уральського військового округу;
- січень 1944 — 12.04.1944 — командир радіовзводу, один з Українських фронтів;
- 12.04.1944 — 10.07.1945 — командир радіовзводу, 69 БАО 68 РАБ (радянсько-американська операція «Френтік»);
- 10.07.1945 — 23.05.1951 — слухач Військової електротехнічної академії зв'язку ім. С. М. Будьонного (м. Ленінград, нині С.-Петербург);
- 23.05.1951 — 18.11.1961 — викладач Військової командної академії зв'язку (м. Ленінград, нині С.-Петербург);
- 27.11.1956 - рішенням ради Військової Червонопрапорної інженерної академії зв'язку ім. С. М. Будьонного присуджено науковий ступень кандидата технічних наук.
З 18.11.1961 р. проходив службу у Київському вищому зенітно-ракетному інженерному училищі, потім по 1981 р. був начальником кафедри Військової академії ППО Сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М.[2], з 1996 р. — в Академії ЗС України (Київ).
Доктор технічних наук — 1968 р., професор — 1972 р., Заслужений діяч науки УРСР — 1979 р.
Наукові результати
Засновник відомої наукової школи багатоканального аналізу та цифрових антенних решіток (ЦАР)[5][6][7].
Теорія багатоканального аналізу розглядає способи визначення кутових координат джерел залежно від кутових відстаней між ними, фазових і енергетичних співвідношень між сигналами, а також функціональні схеми обладнання, що реалізують теоретичні висновки. Визначення параметрів джерел проводиться безпосереднім розв'язком систем трансцендентних рівнянь високого порядку, що описують функцію відгуку багатоканального аналізатора[5][6]. Труднощі, що виникають при розв'язку систем трансцендентних рівнянь високого порядку, були подолані Варюхіним В. О. шляхом «сепарації» невідомих, при якій визначення кутових координат зводиться до розв'язку двох або навіть одного рівняння, а визначення комплексних амплітуд — до розв'язку лінійних систем рівнянь порядку N[8].
Важливою віхою у визнанні наукових результатів Варюхіна В. О. став захист ним дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук, що відбувся у 1968 р. Відмінною рисою розвинених ним теоретичних основ стала максимальна автоматизація процесу оцінювання координат і параметрів сигналів, тоді як за кордоном у цей час зароджувався підхід, що базується на формуванні функції відгуку сейсмічного багатоканального аналізатора й оцінці його розрізнювальної здатності на основі візуальних вражень[5][6].
Міжвідомча науково-технічна нарада, проведена в 1977 р. Науковою Радою АН СРСР з проблеми «Статистична радіофізика» (голова — академік Кобзарєв Ю. Б.) і Філією протиповітряної оборони Сухопутних військ Військової артилерійської академії ім. М. І. Калініна (м. Київ), визнала пріоритет наукової школи Варюхіна В. О. у розробці й практичній реалізації теорії багатоканального аналізу. Вона ж датувала початок досліджень, що виконувалися під керівництвом Варюхіна В. О. за напрямом цифрових антенних решіток, 1962 роком.[9]
Основні публікації
- А. С. СССР № 25752. Способ измерения направлений на источники электромагнитного поля. //Варюхин В. А., Заблоцкий М. А. — 1962.
- Варюхин В. А., Касьянюк С. А. Об одном методе решения нелинейных систем специального вида. — Журнал вычислительной математики и математической физики, Издание АН СССР, 1966, том 6, № 2, С. 347–352.
- Варюхин В. А., Касьянюк С. А., Финогенова В. Г. Об одной задаче связного экстремума для класса функций, представимых интегралом Стильтьеса, Изв. вузов. Матем., 1966, номер 6, С. 40–49.
- Варюхин В. А., Касьянюк С. А. О влиянии флюктуаций членов позитивной последовательности на ее канонические главные представления, Ж. вычисл. матем. и матем. физ., 1968, том 8, номер 1, С. 169–173.
- Варюхин В. А., Касьянюк С. А. Об итерационных методах уточнения корней уравнений, Ж. вычисл. матем. и матем. физ., 1969, том 9, номер 3, С. 684—687.
- Варюхин В. А., Касьянюк С. А. Об итерационных методах решения нелинейных систем. Ж. вычисл. матем. и матем. физ., 1970, том 10, № 6, С. 1533-1536.
- Варюхин В. А., Касьянюк С. А. Об одном классе итерационных процедур решения систем нелинейных уравнений, Ж. вычисл. матем. и матем. физ., 1977, том 17, номер 5, С. 1123–1131.
- Варюхин В. А., Покровский В. И., Сахно В. Ф. Модифицированная функция правдоподобия в задаче определения угловых координат источников с помощью антенной решетки, Докл. АН СССР, 1983, том 270, номер 5, С. 1092—1094.
- Варюхин В.А., Покровский В.И., Сахно В.Ф. О точности измерения угловых координат нескольких источников с помощью антенной решетки// Радиотехника и электроника. 1984. № 4.
- Варюхин В. А. Основы теории многоканального анализа /В. А. Варюхин. — К. : ВА ПВО СВ, 1993. — 171 с.
- Варюхин В. А. Основы теории многоканального анализа./Под ред. В.И. Покровского. — Киев: Наук. думка, 2015. — 168 с.
Більшість наукових праць мали закритий характер.
Нагороди
- Орден Червоної Зірки
- Орден Червоної Зірки
- Орден Вітчизняної війни II-го степеня
- Орден Вітчизняної війни I-го степеня
- Медаль «За бойові заслуги»
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Знак "Почесний радист СРСР"
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ст.
- медалі
Див. також
Примітки
- Указ Президента України від 29.04.2005 №730/2005 щодо присвоєння Варюхіну В.О. військового звання «генерал-майор»
- Военная академия противовоздушной обороны Сухопутных войск. Под общ. редакций Духова Б.И. - К.: Изд-во академии. - 1990. - С. 53, 58, 62, 74, 82, 111 - 113
- Слюсар, В.И. (2001). Цифровые антенные решётки: будущее радиолокации.. Электроника: наука, технология, бизнес. – 2001. - № 3. с. C. 42 – 46.
- Слюсар, В.И. (2002). Цифровые антенные решётки: аспекты развития.. Специальная техника и вооружение. - Февраль, 2002. - № 1,2. с. С. 17 – 23. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 24 липня 2019.
- Slyusar V. I. Origins of the Digital Antenna Array Theory.// International Conference on Antenna Theory and Techniques, 24-27 May, 2017, Kyiv, Ukraine. — Pp. 199—201.
- Слюсар В. И. Развитие схемотехники ЦАР: некоторые итоги. Часть 1.// Первая миля. Last mile (Приложение к журналу «Электроника: наука, технология, бизнес»). — N1. — 2018. — C. 72 — 77
- Научная школа "Методы и алгоритмы обработки сигналов в многоканальных пространственно-временных системах"// Электромагнитные волны и электронные системы. — N5. — 2020. — C. 5
- Варюхин В. А., Касьянюк С. А. Об одном методе решения нелинейных систем специального вида. — Журнал вычислительной математики и математической физики, Издание АН СССР, № 2, 1966
- Миночкин А. И., Рудаков В. И., Слюсар В. И. Основы военно-технических исследований. Теория и приложения. Том. 2. Синтез средств информационного обеспечения вооружения и военной техники.//Под ред. А. П. Ковтуненко. — Киев: «Гранмна». — 2012. — С. 7 — 98; 354—521
Посилання
- Варюхин Владимир Алексеевич
- М. Г. Гончарук. Варюхін Володимир Олексійович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Варюхин Владимир Алексеевич