Васильєв Геннадій Андрійович

Генна́дій Андрі́йович Васи́льєв (3 жовтня 1953, Сталіно, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат, Генеральний прокурор України (18 листопада 2003 — 9 грудня 2004).

Васильєв Геннадій Андрійович
6-й Генеральний прокурор України
18 листопада 2003 — 9 грудня 2004
Президент Леонід Кучма
Попередник Святослав Піскун
Наступник Святослав Піскун
6-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
28 травня 2002 — 18 листопада 2003
Президент Леонід Кучма
Попередник Віктор Медведчук
Наступник Адам Мартинюк
Народився 3 жовтня 1953(1953-10-03) (68 років)
Сталіно, Українська РСР, СРСР
Відомий як політик
Громадянство  СРСР→ Україна
Освіта Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Політична партія Трудова Україна, За Єдину Україну, «Держава», ПР
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 109[1]
позапартійний 24.07.1994 — 12.05.1998
3-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 61[2]
ТУ[2] 12.05.1998 — 14.05.2002
4-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 61[3]
За ЄДУ![4] 15.05.2002 — 28.05.2002
позафракційний 28.05.2002 — 11.12.2003
6-го скликання
безпартійний, № 17 у списку ПР[5]
фракція ПР[6] 23.11.2007 — 6.12.2012
7-го скликання
безпартійний, № 54 у списку ПР[7]
фракція ПР[8] 12.12.2012 — 22.02.2014
позафракційний 22.02.2014 — 02.07.2014
група За мир та стабільність 02.07.2014 —

Життєпис

Народився 3 жовтня 1953 в Сталіно. Після закінчення середньої школи працював робітником на Донецькому заводі торговельного обладнання.

Освіта

9.1972-06.1976 — студент Харківського юридичного інституту, спеціальність «Правознавство»;

Кар'єра

7.1976-03.1979 — стажист, слідчий прокуратури Ленінського району, м. Донецька Донецької області;

3.1979-01.1981 — помічник прокурора Ленінського району м. Донецька Донецької області;

1.1981-05.1981 — прокурор слідчого управління, прокурор-криміналіст прокуратури Донецької області;

5.1981-06.1984 — прокурор Ленінського району, м. Донецька Донецької області;

6.1984-01.1987 — начальник слідчого управління прокуратури Донецької області;

1.1987-05.1988 — заступник начальника слідчого управління, начальник загального нагляду Прокуратури УРСР;

5.1988-12.1991 — заступник прокурора Донецької області;

12.1991-07.1996 — прокурор Донецької області;

7.1997-07.1998 — прокурор Донецької області;

З 07.1994 — народний депутат України ІІ скликання;

З 07.1996-07.1997 — виконував повноваження народного депутата України на постійній основі;

З 03.1998-04.2002 — народний депутат України ІІІ скликання;

З 04.2002 — народний депутат України IV скликання;

З 28 травня 2002 — перший заступник Голови Верховної Ради України[9];

З 18 листопада 2003 — Генеральний прокурор України (призначений Указом Президента України від 18 листопада 2003 року)[10]

8 грудня 2004 — подав заяву про відставку з посади Генерального прокурора України[11]

Політична кар'єра

Керівник партії «Держава» (http://www.derzhava.org/)

Народний депутат України

Народний депутат України 2-го скликання з 07.1994 (1-й тур) до 04.1998, Калінінський виборчий округ № 109 Донецької області. З'яв. 57.41 %, за 56.66 %. Член Комітету з питань законності та правопорядку. Член групи «Незалежні».

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 61 Донецької області. З'яв. 70.7 %, за 45.9 %, 12 суперників. На час виборів прокурор Донецької області. Член фракції НДП (05.1998-05.99); позафракційний (05.1999-02.2000), член групи «Трудова Україна» (з 02.2000). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (07.1998-02.2000), член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 02.2000).

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-12.03, виборчий округ № 61 Донецької області, самовисування. За 54.83 %, 20 суперників. Уповноважений представник фракції «Єдина Україна» (05.2002). 1-й заступник Голови ВР України (28 травня 2002-18 листопада 03). Склав депутатські повноваження 11 грудня 2003[12].

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів. Одночасно з 28 квітня 2010 року[13] по 2 лютого 2011 року[14] — заступник Глави Адміністрації Президента України.

Бізнес

В 2011 році Г. Васильєв позивався в Україні до суду проти Віктора Нусенкіса, претендуючи на 50% акцій ГК «Донецьксталь», через що Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку призупинила торгівлю акціями 12 компаній, входячих до складу «Донецьксталі». Проте за кілька місяців судовий процес завершився. У грудні Г. Васильєв оприлюднив відкритого листа, в якому проголосив, що претендує на 50% в бізнесі Нусенкіса та що готовий судитися з ним «до повного відновлення порушених прав». Наприкінці 2012 року Г. Васильєв звернувся до Слідчого комітету в Кемеровскій області РФ з вимогою порушити кримінальну справу проти Віктора Шевцова, гендиректора багатогалузевого виробничого об'єднання «Кузбасс». Представники компаній Salesi Investments Limited і Indtec Finance B.V., підконтрольних Г. Васильєву, стверджували, що у вересні 2011 року «Кузбасс» протизаконно переєстрував 98,79% акцій вугільної компанії «Заречная» на «Интерконсалтинг» Віктора Нусенкіса, через що ці дві компанії втратили контроль над активом. Але слідча з особливо важливих справ Валентина Матвеєва відмовила в порушенні кримінальної справи «у зв'язку з відсутністю в діях Шевцова складу слочину». Юристи Г. Васильєва оскаржили відмову прокуратури Кемеровської області.[15]

Звання та нагороди

Див. також
  • держава (партія)en

Примітки
  1. Народний депутат України VII скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  2. Народний депутат України III скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  3. Народний депутат України IV скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  4. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради IV скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  5. Народний депутат України VI скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  6. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VI скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  7. Народний депутат України VII скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  8. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VII скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
  9. Постанова Верховної Ради України від 28 травня 2002 року № 11-IV «Про Першого заступника Голови Верховної Ради України»
  10. Постанова Верховної Ради України від 18 листопада 2003 року № 1311/2003 «Про призначення Г. Васильєва Генеральним прокурором України»
  11. Указ Президента України від 9 грудня 2004 року № 1448/2004 «Про звільнення Г. Васильєва з посади Генерального прокурора України»
  12. Постанова Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року № 1373-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Васильєва Г.А.»
  13. Указ Президента України від 28 квітня 2010 року № 586/2010 «Про призначення Г. Васильєва заступником Глави Адміністрації Президента України»
  14. Указ Президента України від 2 лютого 2011 року № 175/2011 «Про звільнення Г. Васильєва з посади заступника Глави Адміністрації Президента України»
  15. Бывший прокурор Украины не смог отсудить шахту «Заречная»
  16. Указ Президента України від 27 червня 1997 року № 586/97 «Про відзначення народних депутатів України»
  17. Указ Президента України від 30 листопада 2000 року № 1272/2000 «Про відзначення державними нагородами України»
  18. Указ Президента України від 1 жовтня 2003 року № 1134/2003 «Про нагородження Г. Васильєва орденом "За заслуги"»
  19. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 360 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  20. Указ Президента України від 3 жовтня 2013 року № 537/2013 «Про нагородження Г. Васильєва орденом "За заслуги"»

Джерела
Попередник: 6-й Генеральний прокурор України
18 листопада 2003 — 9 грудня 2004		 Наступник:
Піскун Святослав Михайлович
 Піскун Святослав Михайлович
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.