Мартинюк Адам Іванович

Ада́м Іва́нович Мартиню́к (нар.16 серпня 1950, село Ветли, Любешівського району Волинської області) — радянський та український проросійський політик, кандидат історичних наук. Перший заступник Голови Верховної Ради України (19982000, 20032007, 20102012 рр.)

Адам Іванович Мартинюк
Адам Іванович Мартинюк
10-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
11 травня 2010  12 грудня 2012
Президент Віктор Янукович
Прем'єр-міністр Микола Азаров
Попередник Лавринович Олександр Володимирович
Наступник Ігор Калєтнік
8-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
11 липня 2006  20 вересня 2007
Президент Віктор Ющенко
Попередник Мартинюк Адам Іванович
Наступник Лавринович Олександр Володимирович
7-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
18 листопада 2003  4 квітня 2006
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник Васильєв Геннадій Андрійович
Наступник Мартинюк Адам Іванович
4-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
9 липня 1998  21 січня 2000
Президент Леонід Кучма
Попередник Ткаченко Олександр Миколайович
Наступник Медведчук Віктор Володимирович
Народився 16 серпня 1950(1950-08-16) (71 рік)
село Ветли, Любешівський район, Волинська область
Відомий як політик
Громадянство  Україна
Національність українець
Освіта Волинський національний університет імені Лесі Українки
Політична партія КПУ
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
3-го скликання
Комуністична партія України 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Комуністична партія України 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Комуністична партія України 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
Комуністична партія України 23 листопада 2007 6 грудня 2012
7-го скликання
Комуністична партія України 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Біографія

Народився 16 серпня 1950 у селі Ветли (на хуторі Зарогізне) Любешівського району Волинської області. Навчався у Ветлівській середній школі. У 19671968 роках працював лаборантом у цій же школі.

У 1968–1972 роках навчався у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Лесі Українки (нині Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки) за спеціальністю учитель історії та суспільствознавства. У 1976 році вступив до аспірантури Інституту суспільних наук АНУ.

  • 1972 — учитель історії в середній школі, село Велика Глуша Любешівського району.
  • 19721974 — аспірант, Інститут суспільних наук АНУ, м. Львів.
  • 19741975 — служба в армії.
  • 19751976 — аспірант, 19761979 — молодший науковий працівник, 19791981 — старший науковий працівник Інститут суспільних наук АНУ.
  • 19811988 — лектор, заступник завідувача Будинку політосвіти, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Львівського обласного комітету КПУ.
  • 19881989 — секретар Львівського міського комітету КПУ.
  • 19891990 — інструктор ідеологічного відділу Центрального комітету КПУ.
  • Листопад 1990 — вересень 1991 — перший секретар Львівський міського комітету КПУ.
  • 19911994 — охоронець службових приміщень агрофірми «Україна», місто Київ.
  • 19921993 — головний редактор газети «Товариш».

Політична кар'єра

19911993 — член Соціалістичної партії України. Член Комуністичної партії України (з 1970). З 1993 (після відновлення КПУ) — головний редактор газети «Комуніст» (до жовтня 1997). Лютий 1997–1998 — голова Центрального штабу виборів КПУ.

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 2-й секретар ЦК КПУ. Член фракції КПУ (05.-07.1998), позафракційний (07.1998-09.2000), член фракції КПУ (з 09.2000). 1-й заступник Голови (09 липня 1998-21 січня 2000). 03.1994 — кандидат у народні депутати України, Франківський виборчий округ № 265, Львівська область, висунутий виборцями, 1-й тур — 11.55 %, 4 місце з 8 претендентів.

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.06 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Уповноважений представник фракції комуністів (05.2002-11.03), член Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (06.2002-11.03). 1-й заступник Голови ВР України (11.2003-04.06).

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 2 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. Член фракції КПУ (04.-07.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. 1-й заступник Голови (з 07.2006).

У 2007 році очолював ТСК з опрацювання проєктів законів України про внесення змін до Конституції України.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України[1][2] і у 2018 році був визнаним незаконним конституційним судом[3]. Під його керівництвом цей закон було прийнято із порушеннями регламенту[4][5].

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012 від КПУ, № 8 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. Перший заступник голови фракції КПУ (з 12.2012). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2012).

Сім'я

Дружина Валентина Пилипівна народилась 1956 року; у подружжя є дочка Наталія, 1979 року народження. Донька Адама Мартинюка перебувала у машині, внаслідок зіткнення з якою загинув український гімнаст, призер Олімпійських ігор Олександр Береш

Скандали

В період початку передвиборчої кампанії до виборів у Верховну Раду 2012 року ймовірний майбутній кандидат у народні депутати по мажоритарному округу № 23 Адам Мартинюк став об'єктом уваги активістів кампанії «Помста за розкол країни». Молоді люди здійснили три поїздки на округ. Під час кожної з них на активістів та журналістів здійснювали напади чи переслідували невідомі, сільська голова села Ветли Любов Павлік, представники Мартинюка, члени КПУ, священник місцевої церкви УПЦ МП та міліція.

Нагороди та відзнаки

  • ТОП 100 — 2005. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
  • ТОП 100 — 2004. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
  • Почесний громадянин Любешева.

Посилання

Література та публікації про Адама Мартинюка

  • Петро Кравчук. «Книга рекордів Волині», Любешів: «Ерудит», 2005. — 37-38 стор.
  • Творити добро — його багатство. До 60-річчя від дня народження. Газета «Нове життя», 21 серпня 2010 р., с. 8-9.
  • Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Голос України», 14 серпня 2010 р.
  • Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Нове життя», 4 вересня 2010 р., с. 3-7.
  • Іраїда Журавлюк. Зустріч з хлібом, любов'ю про синівську турботу. Газета «Нове життя», 28 жовтня 2010 р., с. 10.

Науковий доробок

  • Возз'єднання. — Київ : Бізнесполіграф, 2010. — 168 с. — (Громадська бібліотека). — ISBN 978-966-1645-38-6.

Примітки

  1. 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроекту «Про засади державної мовної політики» — Сайт «Майдан»
  2. Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. Ухвалено Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2018 | Конституційний Суд України. www.ccu.gov.ua. Процитовано 18 березня 2020.
  4. Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка — 1+1. ТСН
  5. ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ — Українська Правда
  6. Указ Президента України № 35/2013 від 22 січня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України». Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 22 січня 2013.
  7. Указ Президента України № 816/2010 від 16 серпня 2010 року «Про нагородження А.Мартинюка орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 17 серпня 2010. Процитовано 16 серпня 2010.
  8. Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.