Василь Лончина

о. Василь Лончина (1 лютого 1886, с. Дернів — 21 листопада 1946, м. Макіївка) — церковний діяч, священник УГКЦ, довголітній адміністратор і парох церкви св. Миколая у Львові. Батько Богдана Лончини, дід Гліба Лончини. Слуга Божий.

Слуга Божий
о. Василь Лончина
Лончина Василь Степанович
адміністратор і парох церкви святого Миколая у Львові (1921—1945)
Загальна інформація
Народження 1 лютого 1886(1886-02-01)
с. Дернів
Смерть 21 листопада 1946(1946-11-21) (60 років)
м. Макіївка, шахта Ново-Бутовка
Освіта Львівська духовна семінарія
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 19 травня 1912

Життєпис

Народився в селі Дернів (нині Кам'янка-Бузький район Львівської області) в сім'ї Степана Лончини та Анни Травнічик. Закінчив сільську початкову школу і Другу гімназію у Львові. Навчався у Львівському університеті та Львівській греко-католицькій духовній семінарії (1907—1911). 28 квітня 1912 року одружився з Ольгою Соллогуб, дочкою о. Йоана Соллогуба, пароха Неслухова[1]. 19 травня 1912 митрополитом Андреєм Шептицьким рукоположений на священика, після чого працював сотрудником в с. Глиняни. В 1914 році був в'язнем у Талергофі[2]. У 1915—1921 роках був сотрудником пароха церкви св. Параскеви П'ятниці, 1921—1945 — адміністратором і парохом церкви св. Миколая у Льво­ві. Також був катехитом у польській школі ім. А. Міцкевича, радником Митрополичого ординаріату. Співпрацював з Марійською дру­жиною, Товариствами доброї смерті й тверезості, Братством апостоль­ства молитви та іншими церковними товариствами.

22 жовтня 1945 року заарештований, а 22 березня 1946 року за звинуваченням у антирадянській агітації і пропаганді засуджений до десяти років каторжних робіт. Покарання відбував на Донбасі, де трагічно загинув у м. Макіївка на шахті Ново-Бутовка. Реабілітований посмертно 10 травня 1994 року.

У сім'ї отця Василя було троє дітей: Богдан-Іван (1917—1985), Володимир (1921—1995) та Ірина (1925—2002). У 1950 році Ольгу Соллогуб-Лончину з молодшим сином Володимиром вивезли на 10 років у Хабаровськ (поселення Совєтская Гавань), звідки вони були звільнені під час загальної амністії 1960 року. Ольга померла 7 травня 1985 року у Львові. Старший син Богдан і дочка Ірина (Винницька) поселилися в Америці[1].

Беатифікаційний процес

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Василя Лончини до лику блаженних[3].

Примітки
  1. Ісповідник віри отець Василь Лончина (1886-1946) | Інститут Історії Церкви (укр.). Процитовано 5 грудня 2019.
  2. Алфавитный указатель жертв австро-мадьярского террора во время первой мировой войны 1914-1918 гг. на областях Галицкой и Буковинской Руси. - Мое Семейное Древо. pomnirod.ru (рос.). Процитовано 17 травня 2021.
  3. “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua. Процитовано 5 грудня 2019.

Джерела
  • Лабінська-Снігур Катерина. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
  • Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.