Хабаровськ

Хабаровськ (рос. Хаба́ровск; кит.: 伯力; піньїнь: Bó Lì; маньчж.: ᠪᠣᡥᠣᡵᡳ Bohori) — центр Хабаровського краю Російської Федерації і головне місто Далекого Сходу. Одне з головних міст Зеленої України. Заснований 1858 як воєнний пост Хабаровка, першим будівничим якого був Дяченко Яків Васильович. Сучасну назву має із 1892.

місто Хабаровськ
Хабаровск
Герб Хабаровська Прапор Хабаровська
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Хабаровський край
Код ЗКАТУ: 08401
Код ЗКТМО: 08701000001
Основні дані
Час заснування 1858
Статус міста 1880
Населення ▲ 610 305 (2021)
Площа 383 км²
Поштові індекси 6800xx
Телефонний код +7 4212
Географічні координати: 48°29′00″ пн. ш. 135°04′00″ сх. д.
Часовий пояс UTC+10
День міста 31 травня
Найближча залізнична станція Хабаровськ
Відстань
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
6100
8533
Влада
Вебсторінка khabarovskadm.ru
Мапа

Хабаровськ

Хабаровськ

 Хабаровськ у Вікісховищі

Розташований над Амуром біля впадіння в нього Уссурі.

Транспортний вузол і важливий промисловий центр (провідні галузі промисловості: машинобудівна і металообробна, легка, харчова).

Історія

Заснований у 1858 році на землях, населених нанайцями як військовий табір одразу після передання північного берегу Амура від Китаю до Російської імперії за Айгунським договором. Початково названий Хабаровка на честь першопрохідника Єрофея Хабарова. Існує версія, що Хабаровськ назвали так не в честь Хабарова, а від слова «хабар» — удача (в російській трактовці).[1][2]

З 1884 року — столиця Східно-Сибірського генерал-губернаторства. У 1893 перейменований на Хабаровськ. З 1897 року з'єднаний з Владивостоком Уссурійською залізницею, з 1916 — з Сибіром Амурською залізницею.

З січня по квітень 1918 року тут розміщувався Тимчасовий Далекосхідній Український Крайовий Комітет, з квітня по червень 1918 року — Український Далекосхідній Секретаріат, що був головним виконавчим органом Української Далекосхідної Республіки.

Більшовицька влада встановлена у грудні 1917 і ліквідована у вересні 1918 року уссурійськими козаками разом з Чехословацьким легіоном та японськими інтервентами. Встановлена влада Сибірської республіки, надалі — Російської держави Колчака. Після поразки білих на початку 1920 року у місті встановлюється влада соціалістичної Приморської обласної управи, яка входить до складу Далекосхідної республіки. Хабаровська міська дума намагається проголосити Хабаровську республіку. Взимку 1921—1922 місто контролює Приамурське державне утворення, після поразки якого остаточно встановлюється влада більшовиків.

У 1949 році в місті відбувається Хабаровський процес над японськими військовими, звинувачуваними у тестуванні біологічної зброї на людях.

У 2005 році була проведена демаркація російсько-китайського кордону, в результаті якої частина острова Великий Уссурійський відійшла до Китаю разом з дачними господарствами мешканців міста.

Протести у 2020 році

12 липня 2020 року в Хабароську розпочалися протести через арешт губернатора краю Сергія Фургала.[3] Путін прислав Михайла Дехтярьова во губернатора, але хабарівці відмовилися прийняти його, як губернатора.

Станом на 11 серпня 2020 року протести продовжуються.

Географія

Місто розташоване в Азії, у південній частині Середньоамурської низовини, неподалік від місця злиття річок Амур та Уссурі. Площа міста — 37,2 тис. га, довжина вздовж берега Амура і Амурської протоки — 33 км[4]. Середня ширина — 10 км (від правого берега Пензенської протоки навпроти села Володимирівка до селища ім. Горького (у складі Залізничного району) — близько 24 км).

Розташовується на піднесеному правому березі Амура, рельєф якого різноманітний і складний. Центральна частина Хабаровська розкинулася на пологих увалах з абсолютними відмітками 70-90 м над рівнем моря і відносними перевищеннями 20-30 м.

Клімат
Клімат Хабаровськ
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 0,6 6,3 17,0 28,6 31,5 36,4 35,7 35,6 29,8 25,8 15,5 6,6 36,4
Середній максимум, °C −15,7 −10,7 −1,5 10,4 18,6 23,9 26,6 24,8 19,1 10,0 −3,1 −13,5 7,4
Середня температура, °C −19,8 −15,4 −6,4 4,8 12,4 18,1 21,3 19,9 13,7 5,1 −7,2 −17,3 2,4
Середній мінімум, °C −23,5 −19,7 −11 0,1 7,1 13,0 16,8 15,9 9,2 1,0 −10,6 −20,6 −1,9
Абсолютний мінімум, °C −40 −35,1 −28,9 −15,1 −3,1 2,2 6,8 4,9 −3,3 −15,6 −27,4 −36,7 −40
Норма опадів, мм 14 11 22 44 61 72 133 153 79 50 26 17 682
Кількість сонячних годин 147 181 231 213 242 262 248 217 212 189 159 145 2446
Кількість дощових днів 0 0 1 10 16 15 15 17 15 11 2 0 102
Кількість сніжних днів 14 11 11 6 1 0 0 0 0,1 4 12 14 73
Вологість повітря, % 75 72 68 63 65 74 79 83 78 67 69 73 72

Населення
Чисельність населення
1880[5]1884[6]1897[7]189919131926[7]1931[8]
1400↗5000↗15 000↗15 500↗52 000→52 000↗69 100
1939[9]1956[10]1959[11]1970[12]1973[8]1975[13]1976[14]
↗199 172↗280 000↗322 744↗435 962↗474 000↗502 000→502 000
1979[15]1982[16]1985[17]1986[14]1987[18]1989[19]1990[20]
↗527 848↗553 000↗576 000↗579 000↗591 000↗600 623↗616 000
1991[14]1992[14]1993[14]1994[14]1995[17]1996[17]1997[21]
↘613 000↗615 000↘612 000↘609 000↗615 000↘614 000↗615 000
1998[17]1999[22]2000[23]2001[17]2002[24]2003[8]2004[25]
↘612 000↗614 000↘609 400↘603 500↘583 072↗583 100↘580 400
2005[26]2006[27]2007[28]2008[29]2009[30]2010[31]2011[32]
↘579 000↘578 100↘577 400↘577 300↗579 168↘577 441↗577 753
2012[33]2013[34]2014[35]2015[36]2016[37]2017[38]
↗585 556↗593 636↗601 043↗607 216↗611 160↗616 242

Українське життя

Хабаровськ розташований на етнічно мішаній частині Зеленого Клину; за переписом 1926 нараховував 3 800 українців (7,6 % всього населення), 1970 — близько 30000, або близько 7 %. Крім Владивостока Хабаровськ був найважливішим осередком українського життя в Зеленому Клині. Вже в 1907 тут діяв Український клуб (перший в Зеленому Клині), згодом Українська громада. Пишно розвинулося українське життя за революції 1917—1922: тут відбулися 2 і 3 Далеко-Східні Українські З'їзди, виходили українські газети («Ранок» та ін.). Жваве політичне життя завмерло після радянської окупації (1922), але воно продовжувало проявлятися в українському культурному житті, звісно, керованому більшовиками. З середини 1930-х pp. влада посилила русифікацію, хоч число українців тут значно зросло.[39]

У місті діє українське земляцтво «Зелений Клин» та хор «Батьківська криниця», які входять до «Асамблеї народів Хабаровського краю». На початку 2015 року керівниця українського хору Хабаровська Наталя Романенко зазнала переслідувань через свою громадську позицію щодо російської агресії проти України[40].

Транспорт

Залізничний транспорт

Через місто проходить Транссибірська залізнична магістраль, а також залізнична лінія на Комсомольськ-на-Амурі, що сполучає Транссиб з Байкало-Амурської магістраллю. У Хабаровську розташовано управління Далекосхідної залізниці, три депо (пасажирське, локомотивне[41] і вагонне). У межах міста розташовано чотири залізничні станції, найбільші з них — Хабаровськ I (позакласна пасажирська) і Хабаровськ II (позакласна сортувальна). Від Хабаровська до Владивостока курсує фірмовий потяг «Океан»[42]. Приміські залізничні перевезення здійснюються електропотягами[43]. В 2009 році завершено реконструкцію мосту через Амур, в результаті якої міст став не тільки двоколійним залізничним, а й автомобільним[44].

Автомобільний транспорт

Місто є сполучною точкою федеральних автотрас «Амур» (Чита — Хабаровськ), «Уссурі» (Хабаровськ — Владивосток), Хабаровськ — Комсомольськ-на-Амурі і будується траси «Схід» (Хабаровськ — Находка). В 1983 році здано в експлуатацію автовокзал на 500 пасажирів на годину. Міжміські автобусні маршрути пов'язують місто з центральними і східними районами краю, містами Примор'я і Єврейської автономної області[45].

Річковий транспорт

Вантажні та пасажирські перевезення по Амуру здійснює Амурське річкове пароплавство. Крім річкових перевезень здійснюються морські перевезення судами типу «річка-море», у віддалені райони краю здійснюється «північне завезення». У Хабаровську — вантажний річковий порт і пасажирський річковий вокзал[46], Хабаровська ремонтно-експлуатаційна база флоту (ХРЕБ флоту)[47].

Вниз по Амуру до Миколаївська-на-Амурі пасажирів перевозять «Метеори», у віддалені села вгору по Тунгусці ходить «Зоря», на лівий берег дачники їздять на пароплавах «Москва» і «Москвич». У китайський Фуюань ходять пароплави «Полісся».

Авіаційний транспорт

Авіаперевезення здійснюються через «Новий»[48] (має статус міжнародного з 1972 року) і «Малий» аеропорти (авіакомпанія «Восток»), розташовані за 10 км від центру міста. Тут же розгорнута база ремонту авіаційних суден.

Також у межах міста знаходиться військовий аеродром «Центральний» з військовим авіаремонтним заводом і аеродром ДОСААФ «Динамо».

Громадський транспорт

трамвай, тролейбус, автобус і маршрутне таксі; таксі. Протяжність внутрішньоміських автобусних маршрутів, трамвайних та тролейбусних ліній перевищує 500 км[49].

Спорт

Культура

Міста-побратими

Відомі люди

Галерея
  • Чемпіонат світу з хокею з м'ячем 1981 року в Хабаровську
  • Інтервенція в Хабаровську на японській листівці
  • Узбережжя Амуру
  • Розділ Великого Уссурійського острова між Росією та Китаєм
  • Українська маніфестація в Хабаровську, 1 травня 1917 року

Див. також

Примітки
  1. Версия о том, что Хабаровск назвали так не в честь Хабарова, а от слова "хабар" - удача. :: Амур-лайф. web.archive.org. 3 квітня 2017. Процитовано 30 липня 2020.
  2. Версия о том, что Хабаровск назвали так не в честь Хабарова, а от слова "хабар" - удача. - ALeonkin. web.archive.org. 30 квітня 2017. Процитовано 30 липня 2020.
  3. «Хабаровськ — це лише початок»: в Росії не вщухають протести, Укрінформ, 8.08.2020
  4. Закон Хабаровского края от 28.04.2004 № 177 «О наделении муниципального образования города Хабаровска статусом городского округа и об установлении его границы»
  5. Время и События: Указ.-календарь по Дальнему Востоку на 2003 год / Зональный совет библиотек Дальнего Востока, Дальневостосточная государственная научная библиотека. — Хабаровск, 2002
  6. Морозов П. Л. Хабаровск. История. Современность. Перспективы. — Хабаровск: Книжное издательство, 1988
  7. Города с численностью населения 100 тысяч и более человек. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
  8. Народная энциклопедия «Мой город». Хабаровск. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 2 липня 2014.
  9. Великая Отечественная война. Юбилейный статистический сборник. 2015. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 23 квітня 2015.
  10. Народное хозяйство СССР в 1956 г. (Статистический сборник). Государственное статистическое издательство. Москва. 1956. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 26 жовтня 2013.
  11. Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  12. Всесоюзная перепись населения 1970 года Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  13. Российский статистический ежегодник, 1998 год
  14. Российский статистический ежегодник. 1994. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 18 травня 2016.
  15. Всесоюзная перепись населения 1979 года Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  16. Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
  17. Российский статистический ежегодник. Госкомстат, Москва, 2001. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 12 травня 2015.
  18. Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
  19. Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность городского населения. Архів оригіналу за 22 серпня 2011.
  20. Российский статистический ежегодник.2002 : Стат.сб. / Госкомстат России. – М. : Госкомстат России, 2002. – 690 с. – На рус. яз. – ISBN 5-89476-123-9 : 539.00.
  21. Российский статистический ежегодник. 1997 год. Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 22 травня 2016.
  22. Российский статистический ежегодник. 1999 год. Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016.
  23. Российский статистический ежегодник. 2000 год. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
  24. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
  25. Российский статистический ежегодник. 2004 год. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
  26. Российский статистический ежегодник, 2005 год. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 9 травня 2016.
  27. Российский статистический ежегодник, 2006 год. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 10 травня 2016.
  28. Российский статистический ежегодник, 2007 год. Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 11 травня 2016.
  29. Российский статистический ежегодник, 2008 год. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
  30. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
  31. Всероссийская перепись населения 2010 года. 13. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов Хабаровского края. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
  32. Оценка численности постоянного населения Хабаровского края на начало 2011 года по муниципальным образованиям. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
  33. Оценка численности населения по муниципальным образованиям на начало 2012 года. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  34. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  35. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  36. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  37. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  38. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  39. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2007. Процитовано 22 листопада 2007.
  40. «Це тобі за Новоросію, бандерівка!» — в Росії переслідують керівника українського хору — Радіо Свобода
  41. Локомотивное депо Хабаровск-ii, Хабаровск. lokomotivnoe-depo-habarovsk-ii.hab24.ru. Процитовано 15 листопада 2019.
  42. Поезд «Океан» на сайте VOKZAL.RU. Архів оригіналу за 12 жовтня 2011. Процитовано 13 серпня 2011.
  43. Расписание поездов со станции Хабаровск-1. Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 13 серпня 2011.
  44. Мост через Амур | Аргументы времени. svgbdvr.ru. Процитовано 15 листопада 2019.
  45. Расписание междугородних автобусов из Хабаровска. Архів оригіналу за 31 жовтня 2011. Процитовано 13 серпня 2011.
  46. Официальный сайт Амурского речного пароходства. Архів оригіналу за 9 травня 2011. Процитовано 17 серпня 2011.
  47. Виды деятельности ХРЭБ флота. hrebflota.narod.ru. Процитовано 15 листопада 2019.
  48. ОБ АЭРОПОРТЕ. www.airkhv.ru. Процитовано 15 листопада 2019.
  49. Время и События: Указ.-календарь по Дал. Востоку на 2003 г. / Зон. совет б-к Дал. Востока, Дальневост. гос. науч. б-ка. — Хабаровск, 2002

Джерела

Література
  • (рос.) Хабаровск. Географический атлас. — М. : ГУГК при СМ СССР, 1989. — 64 с.
  • (рос.) Григорова Л. С., Мельниченко Е. П. Исторические памятники и памятные места Хабаровска. — Хабаровск : Хабаровское книжное изд-во, 1958. — 44 с.
  • (рос.) Крадин Н. П. Памятники архитектуры Хабаровска. Аннотированный и иллюстрированный каталог. — Хабаровск : Этнос-ДВ, 1996. — 252 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.