Ватченко Горпина Федосіївна

1948 року закінчила історичний факультет Дніпропетровського університету; з того ж року — науковий працівник Дніпропетровського історичного музею, в 1963—1983 p.р.— його директор.

В 1970 роках підтримала разом з колективом Дніпропетровського історичного музею ідею вчителів-словесників Володимира Омеляновичв Сандрикова і Євгена Яновича Біржака про створення музею «Літературне Придніпров'я».

Відстояла віднайдений школярами літом 1973 року Керносівський ідол — його вже хотіли зберігати в Ермітажі, можливо, що в цьому їй допоміг брат, Олексій Ватченко, член ЦК КПРС.

У 1960—1970 роках були спроби перевидати твори Яворницького у 4-5 томах, Горпина Феодсіївна попросила брата «пробити» цю справу. Після обіцянки допомогти музейники залучили київських та дніпропетровських науковців до роботи. Однак, коли праці з новими коментарями та поясненнями були готові до друку до друку, Ватченко відмовив сестрі — він міг позбутися посади через неупередженість коментарів істориків.

Лауреат Шевченківської премії 1979 року — разом з Зуєвим, Коротковим, Ривіним, Бутом, Овечкіним, Прокудо — за комплекс Дніпропетровського історичного музею ім. Д. I. Яворницького.

Є авторкою книг і статей по історії Дніпропетровська та Дніпропетровської області.

Часи її директорства вважаються ренесансом музею; з 33 тисяч музейних предметів, які були у фондах 1948 року, колекція виросла до майже 200 тисяч одиниць зберігання.

• Бібліографія праць Г. Ф. Ватченко
• Шевченківський комітет
• Музей «Літературне Придніпров'я». Досвід роботи перших років існування
• Важко бути Богом в Україні
• Екскурсія Дніпропетровським музеєм
• Одне у мене бажання — заглибитися в дні давно минулі