Ватченко Олексій Федосійович

Олексі́й Федо́сійович Ва́тченко (нар. 12 (25) лютого 1914(19140225), Лизавето-Кам'янка — 22 листопада 1984, Київ) — український радянський партійний і державний діяч, Герой Соціалістичної Праці (8.12.1973). Член ЦК КПУ (у 1960–1984 роках). Член Політбюро ЦК КП України (у березні 1966 — листопаді 1984). Кандидат у члени ЦК КПРС (у 1961–1966 роках). Член ЦК КПРС (у 1966–1984 роках). Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го і 7—10-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань.

Олексій Федосійович Ватченко
Олексій Федосійович Ватченко
1-й секретар Хмельницького обкому Компартії України
1959  1963
1-й секретар Дніпропетровського сільського обкому Компартії України
1963  1964
1-й секретар Черкаського обкому Компартії України
1964  1965
1-й секретар Дніпропетровського обкому Компартії України
1965  1976
Голова Президії Верховної Ради УРСР
24 червня 1976  22 листопада 1984
Попередник: Грушецький Іван Самійлович
Спадкоємець: Шевченко Валентина Семенівна
 
Народження: 25 лютого 1914(1914-02-25)
Лизавето-Кам'янка (нині в межах міста Дніпро)
Смерть: 22 листопада 1984(1984-11-22) (70 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання: Байкове кладовище
Освіта: Дніпропетровський університет
Партія: КПРС
Автограф:
Нагороди:
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Біографія

Народився 12 (25) лютого 1914(19140225) року в селі Лизавето-Кам'янці (нині в межах Дніпра) в селянській родині. Після закінчення у 1938 році фізико-математичного факультету Дніпропетровського університету працював учителем, завідувачем навчальної частини, директором середньої школи у місті Дніпропетровську. Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941 році призваний до лав Червоної Армії. Брав участь у боях німецько-радянської війни. Служив командиром батареї 76-мм гармат, начальником артилерії 661-го стрілецького полку 200-ї стрілецької дивізії. Воював на Південно-Західному, Північно-Західному, 2-му Прибалтійському фронтах. У серпні 1944 року був поранений, перебував на лікуванні.

З 1945 року працював заступником завідувача, потім завідувачем відділу народної освіти виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих. З 1948 року — другий секретар Жовтневого районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.

З 1949 року — перший секретар Нікопольського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. З 1953 по 1954 рік — завідувач відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів Дніпропетровського обласного комітету КП України.

З 1954 по грудень 1955 року — секретар Дніпропетровського обласного комітету КП України. З грудня 1955 по травень 1959 року — другий секретар Дніпропетровського обласного комітету КП України.

У травні 1959 — січні 1963 року — перший секретар Хмельницького обласного комітету КП України.

У січні 1963 — грудні 1964 року — перший секретар Дніпропетровського сільського обласного комітету КП України.

У грудні 1964 — жовтні 1965 року — перший секретар Черкаського обласного комітету КП України.

У жовтні 1965 — червні 1976 року — перший секретар Дніпропетровського обласного комітету КП України.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 грудня 1973 року Олексію Федосійовичу Ватченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 19601984 роках член ЦК КП України. З 18 березня 1966 року до 22 листопада 1984 року член Політбюро ЦК КП України.

У 19611966 роках кандидат у члени ЦК КПРС. З 8 квітня 1966 року член ЦК КПРС. Учасник XXIII (1966), XXIV (1971), XXV (1976), XXVI (1981) з'їздів КПРС.

З 24 червня 1976 до 22 листопада 1984 року — голова Президії Верховної Ради Української РСР.

Могила Олексія Ватченка

Жив у Києві. Помер 22 листопада 1984 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Його сестра Горпина Федосіївна Ватченко була директором Дніпропетровського історичного музею, лауреатом Шевченківської премії.

Нагороди

У літературі

Зображений у творі О. Гончара «Собор» як безпринципна та груба людина, про що також писав П. Шелест.

Література


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.