Вацлав II (князь Чехії)
Вацлав (Венцеслав) II (Václav II бл. 1137 —1192) — князь Богемії у 1184, 1191-1192 роках.
Вацлав II | |
---|---|
Народився |
бл. 1137 Прага, Чеське князівство |
Помер |
1192 Мейсен |
Національність | чех |
Титул | князь Богемії |
Посада | Князь Богеміїd |
Термін | 1184, 1191—1992 роки |
Конфесія | католицтво |
Рід | Пржемисловичі |
Батько | Собіслав I |
Мати | Аделаїда Арпад |
Брати, сестри | Марія Богемська, Собіслав ІІ, Олдрих Оломоуцький і Владислав ІІ Оломоуцький |
Життєпис
Походив з династії Пржемисловичів. Син Собіслава I, князя Богемії та Аделаїди Арпад. Молоді роки провів в Угорщині, Польщі, Німеччини. На батьківщину він повернувся лише в 1173 році, коли його старший брат Собіслав II став князем Чехії. Останній надав братові брненське князівство. Після смерті іншого брата, Олдржиха, в 1177 році Вацлав успадкував Оломоуцьке князівство.
Вацлав конфліктував зі зноємським князем Конрадом Отой, який представляв іншу гілку Пржемисловічей. У 1177 або 1178 року Конрад Ота Зноємський захопив Брно, а після повалення Собіслава II спробував захопити Оломоуц, але Вацлав відбив напад. Разом з тим Вацлав продовжував підтримувати поваленого брата, але після його розгрому в 1179 році був змушений втекти до Угорщини.
Після смерті Собіслава II Вацлав висунув свої претензії на чеський трон. Користуючись невдоволенням частини знаті політикою князя Бедржиха, в 1184 році, під час від'їзду князя до імператорського двору, Вацлав підняв заколот і домігся свого обрання князем. Втім йому навіть не вдалося взяти Праги, де оборонялася княгиня Єлизавета. На допомогу їй прийшов дівер, зальцбурзький архієпископ Адальберт III, і Леопольд V Австрійський, після чого бунтівники були змушені відступити.
Після смерті Бедржиха у 1189 році знать обрала князем Конрада Оту. Вацлав уклав з останнім угоду, об'єднавшись проти спільних ворогів — молодших братів Бедржиха. Після раптової смерті Конрада Оти поблизу Неаполя під час італійського походу імператора у 1191 році, богемська знать обрала новим князем Вацлава, проте з цим не змирився єдинокровний брат Бедржиха — Пржемисл Оттокар. 1192 року, пообіцявши імператору 6000 фунтів срібла, він домігся, щоб той призначив його князем Чехії, а його брата Владислава — маркграфом Моравії. При підтримці імператора Вацлава II було позбавлено влади, схоплено Альбертом I маркграфом Мейсена (чоловіка небоги Пржемисла Оттокара), запроторено до мейсенської в'язниці, де той невдовзі помер.
Родовід
Вацлав II веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
Олдржих, князь Богемії | ||||||||||||||||
Бржетіслав I, князь Богемії | ||||||||||||||||
Божена | ||||||||||||||||
Вратислав ІІ , король Богемії | ||||||||||||||||
Генрих фон Швайнфурт | ||||||||||||||||
Юдит фон Швейнфурт Божена | ||||||||||||||||
Гербера фон Хенненберг | ||||||||||||||||
Собіслав I, князь Богемії | ||||||||||||||||
Мешко II, князь Польщі | ||||||||||||||||
Казимир I, князь Польщі | ||||||||||||||||
Річеза Лотаринзька | ||||||||||||||||
Святослава Сватава, українська княжна | ||||||||||||||||
Володимир Великий, Великий князь Київський | ||||||||||||||||
Добронега Володимирівна, українська княжна | ||||||||||||||||
Анна Порфірогенета | ||||||||||||||||
Вацлав II, князь Богемії | ||||||||||||||||
Бела I, князь угорський | ||||||||||||||||
Геза I, король Угорщини | ||||||||||||||||
Ричеза, польська принцеса | ||||||||||||||||
Алмос, принц угорський | ||||||||||||||||
Теодул Синаденос | ||||||||||||||||
Софія | ||||||||||||||||
Невідома | ||||||||||||||||
Аделаїда, українсько-угорська княжна | ||||||||||||||||
Ізяслав Ярославич, Король Русі | ||||||||||||||||
Святополк Ізяславич, Великий князь Київський | ||||||||||||||||
Гертруда, польська принцеса | ||||||||||||||||
Предслава, українська княжна | ||||||||||||||||
Богемський князь | ||||||||||||||||
Богемська принцеса | ||||||||||||||||
Невідома | ||||||||||||||||
Джерела
- Jörg K.Hoensch Histoire de la Bohême Éditions Payot Paris (1995) (ISBN 2228889229)
- ŽEMLIČKA, Josef. Čechy v době knížecí 1034—1198. Praha: Nakladatelství Lidové noviny, 2007. 712 s. ISBN 978-80-7106-905-8.