Вачіравуд

Портрет Вачіравуда на поштовій марці

Був плідним письменником і поетом. Від імені сіамського студента, який повернувся з Європи, він склав епістолярну серію клайбанів. Від розчарування в дійсності героя рятує любов до сіамської дівчині, що отримала європейське виховання.

Великий цикл «пісень веслярів» (хе-ріа) у значній мірі залежить від аналогічних віршів поема Тамматібета (XVIII століття). Нірат «Малететай» написаний за мотивами джатаки про Самуттакоте. У 1914—1920 за його ініціативою опублікована велика антологія словесності Таїланду (близько 40 томів).

Особливо великий внесок Вачіравуда в драматургію — понад 60 п'єс у різних жанрах. Для класичного театру кін (кхон) він написав п'єси «Викрадення Сіти» і «Спалення Ланки», ґрунтуючись на тексті «Рамаяни» Вальмікі. Йому належать віршовані адаптації драми Калідаси «Шакунтала», комедії Мольєра «Лікар мимоволі» та п'єс Шекспіра «Отелло» і «Венеційський купець». Комедії (причому прозові) складалися Вачіравудом вперше в історії тайської драматургії. Близька до політичної сатири п'єса «Захоплення влади», де зображується боротьба двох конкуруючих парламентських партій, яка їдко висміюється автором. Комедія «Зустріч короля» зображує події в провінційному сіамські містечку, серед жителів якого поширився помилковий слух про приїзд монарха.

Історична драма «Пхра Руанг» на сюжет з найдавнішої напівлегендарної історії Таїланду написана у двох варіантах — для традиційного театру лаконрам (виконання читцем з групою мімів) і для нового, створеного королем жанру лаконпут («розмовний театр», п'єса, побудована на діалогах). У ній описувалося створення першої тайської держави у впертій боротьбі з кхмерами.

У драмі «Серця воїна» автор описує напад на Сіам вигаданого противника, яскравими фарбами зображує жорстокості війни та закликає молодь вступати до складу воєнізованої організації «Дикі тигри».

Відомості про особисте життя короля суперечливі. Деякі автори характеризують його як «невпевненого гомосексуала»[2], хоча обґрунтованість такої оцінки спірна. Вачіравуд одружився кілька разів, причому, не дивлячись на те, що в 1921 в країні скасована полігамія, монарх одружувався до розірвання попереднього, і фактично в період 1921—1925 знаходився в офіційному шлюбі відразу з декількома жінками.

Часто зустрічається помилкове твердження, що король не залишив потомства, що не відповідає дійсності. Єдина дочка Вачіравуда, принцеса Петчарат Ратшасуда народилася 24 листопада 1925, за 2 години до смерті батька. Її матір'ю була королівська наложниця Круекае Абхайвонгсе, далека родичка короля Камбоджі Нородома I, пізніше відома як принцеса Сувандхана (en). Вмираючий король встиг тільки один раз побачити новонароджену, ім'я принцесі дав уже його брат і наступник Прачадіпок.

• Історія всесвітньої літератури. У 9 т; Т. 8. М., 1994. С. 643, 644—646. (англ.)