Вежа зі слонової кістки (фразеологізм)

Вежа із слонової  кістки — метафора духовного місця усамітнення і недоторканості світу. Фразеологізм означає відокремленість від суспільства, заглибленість у внутрішній світ. Перебування «у вежі із слонової  кістки» характеризує інтелектуала, який живе виключно для своєї справи і не дбає про соціальні наслідки своєї діяльності, а лише шукає наукової і художньої правди. Звідси негативна конотація терміну «слонова кістка»: благородний, але непрактичний будівельний матеріал.

Етимологія

Термін «вежа зі слонової кістки» бере початок у біблійній пісні Соломона  як символ благородної чистоти (Піснія 7:5).

В епоху романтизму сенс метафори значно видозмінився; вона стала позначенням втечі в світ творчості від проблем сучасності, самоізоляцію, замикання в духовних пошуках.

У 1837 році Шарль-Оґюстен де Сент-Бев використав цей вираз у своєму поетичному збірнику «Серпневі думки». Автор описує творчість Альфреда де Віньї, який, на відміну від своїх сучасників, таких як Віктор Гюго і Альфонс де Ламартін, відрізнявся показною байдужістю до політичних проблем, наполягав на абсолютній незалежності творчої особистості від зовнішніх обставин, уникав виходів у світ і вів усамітнене життя.[1]

Примітки
  1. Вежа зі слонової кістки - Електронна бібліотека Бібліограф. bibliograph.com.ua. Процитовано 26 січня 2019.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.