Вежі Транго

Перше сходження на Велику Вежу Транго було здійснено в 1977 р. групою у складі: Galen Rowell, John Roskelley, Kim Schmitz, Jim Morrissey і Dennis Hennek. Маршрут проходив із заходу з боку льодовика Транго по системі льодових жолобів і скельних стінок і завершувався по верхній частині Південної стіни. Східна стіна Великий Вежі Транго була вперше пройдена норвежцями Hans Christian Doseth і Finn Dæhli в 1984 р. На спуску з вершини обидва альпініста загинули. Перше успішне сходження і повернення з Східної вершини відбулося лише в 1992 р., коли Xaver Bongard і John Middendorf пройшли маршрут паралельний норвезькому. Ці два сходження є одними з найскладніших стінних маршрутів у світі. Найпростіший маршрут на Велику Вежу Транго проходить по Північно-Західної стіні. Він був пройдений у 1984 р. зв'язкою Andy Selters і Scott Woolums. Тим не менше він все одно дуже складний[2].

Перше сходження на Безіменну Вежу було здійснено в 1976 р. групою під керівництвом відомого англійського альпініста Джо Брауна в складі: Mo Anthoine, Martin Boysen, Malcolm Howells. Зараз цей маршрут дуже популярний серед сильних альпіністів. Крім нього існує ще щонайменше 8 маршрутів до вершини.

Вартий окремої згадки маршрут Eternal Flame, пройдений у вересні 1989 р. зв'язкою Kurt Albert та Wolfgang Güllich. Маршрут проходить по Південно-Східній стіні башти і був практично цілком пройдений вільним лазінням. Це сходження стало значним кроком у розвитку вільного лазіння в альпінізмі[2].

Західна вершина Великий Вежі Транго і Транго Пулпіт були підкорені в 1999 р. На Західну вершину зійшли дві команди: американська і російська. Вони працювали практично одночасно по паралельних маршрутах. Американська команда у складі: Alex Lowe, Jared Ogden, Mark Synnott пройшла довгий і складний маршрут. Російська команда — Ігор Потанькін, Олександр Одінцов, Іван Самойленко та Юрій Кошеленко пройшли маршрут аналогічної складності. Обидва сходження були номіновані на Золотий льодоруб. Сходження на Транго Пулпіт було здійснено норвезькою командою в складі: Robert Caspersen, Gunnar Karlsen, Per L. Skjerven і Einar Wold. Альпіністи провели на стіні 38 днів.

Деякі з недавніх сходжень пройшли по протяжних західних та південних стінах Великий Вежі Транго. У 2004 р. Josh Wharton та Kelly Cordes пройшли новий дуже довгий (2256 м) маршрут на Південно-Західну вершину по Південно-Західному гребеню. Хоча цей маршрут і не так складний як маршрути по Східній стіні, він виділяється швидким і легким стилем, в якому був пройдений. Сходження зайняло 5 днів.[3] У серпні 2005 р. словацькі альпіністи Gabo Cmarik і Jozef Kopold за 7 днів пройшли маршрут правіше маршруту Wharton / Cordes по Південній стіні Великої Вежі Транго[4]. У тому ж місяці Samuel Johnson, Jonathon Clearwater і Jeremy Frimer здійснили перше проходження Південно-Західного гребеня Транго II. За 5 днів альпіністи пройшли 1600 м маршруту.[5]. Також в серпні 2005 р. південноафриканська команда: Peter Lazarus, Marianne Pretorius, James Pitman і Andreas Kiefer піднялися на вершину Вежі Транго по словенському маршруту. Marianne Pretorius стала третьою жінкою, що досягла вершини.[6]/ У 2011 р. жіноча команда Марина Коптєва (керівник, Україна), Анна Ясинська (Україна) і Галина Чобіток (Росія) пройшли новим маршрутом по північно-західній стіні. За це сходження команда була нагороджена Золотим льодорубом Росії, ставши таким чином першими дівчатами володарями цієї нагороди[7]