Великозетимське сільське поселення
Великозети́мське сільське поселення — муніципальне утворення в складі Дебьоського району Удмуртії, Росія. Адміністративний центр — присілок Великий Зетим.
Великозетимське сільське поселення | |
---|---|
Країна | Росія |
Регіон | Удмуртія |
Район | Дебьоський район |
Центр | присілок Великий Зетим |
Голова | |
Дата утворення | |
Основні дані | |
Площа: | 51,77 км² |
Населення | 504 особи (2015) |
Густота населення | 9,74 осіб/км² |
Населені пункти | 6 сільських нп |
Телефонний код | |
Поштові індекси | |
Часовий пояс | |
ЗКАТО | |
Сайт | — |
|
Площа поселення становить 51,77 км², що займає 5 % території району. На півночі та сході лежать великі лісові масиви.
Населення — 504 особи (2015[1]; 533 в 2012[2], 553 в 2010[3]).
За оцінками спеціалістів районних служб поселення входить до групи з високим рівнем розвитку сільськогосподарських організацій та соціальної інфраструктури. На сьогодні в центрі поселення почали будівництво сучасної школи згідно з чинними нормативами. СПК «Дружба» за результатами 2009 року посів 2-гі місця по району за кількістю молока на одну корову (5275 л) та за врожайністю зернових (17,7 ц/га). Довжина асфальтованих доріг становить 9,4 км, з них 0,9 км — ділянка федеральної дороги М7.
Склад
До складу поселення входять такі населені пункти:
Населений пункт | Населення, осіб (2010) |
Населення, осіб (2012) |
---|---|---|
Бібаньгурт, присілок | 0 | 0 |
Великий Зетим, присілок | 326 | 309 |
Верхній Силизь, присілок | 0 | 0 |
Жилі дома кирпичного завода, присілок | 102 | 100 |
Леваньгурт, присілок | 1 | 1 |
Малий Зетим, присілок | 124 | 123 |
Соціальна сфера
В поселенні діють школа, садочок, клуб, бібліотека та фельдшерсько-акушерський пункт.
Примітки
- Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- Численность постоянного населения Удмуртии на 1 января 2012 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- Архівована копія. Архів оригіналу за 16 травня 2017. Процитовано 31 жовтня 2016.