Венделл Вілкі
Лью́їс Ве́нделл Ві́лкі (англ. Wendell Lewis Willkie; нар. 18 лютого 1882, Елвуд — пом. 8 жовтня 1944, Нью-Йорк) — кандидат від Республіканської партії на президентських виборах у США в 1940 році. Під час кампанії критикував адміністрацію Франкліна Рузвельта за неефективність та антибізнесову спрямованість політики «Нового курсу».
| Венделл Вілкі | |
|---|---|
| англ. Wendell Lewis Willkie | |
 | |
| Народився |
18 лютого 1892[1][2][…] Елвуд, Індіана, США |
| Помер |
8 жовтня 1944[1][2][…] (52 роки) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США ·гострий інфаркт міокарда |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} США |
| Діяльність | політик, адвокат, письменник, бізнесмен |
| Alma mater | Індіанський університет |
| Знання мов | англійська[1] |
| Учасник | Перша світова війна |
| Партія | Демократична партія США і Республіканська партія США |
| Конфесія | Єпископальна церква |
| Діти | Philip Willkied |
| Автограф |
 |
| IMDb | ID 0932521 |
Вілкі набрав на виборах 1940 року більше ніж будь-який попередній кандидат-республіканець, але все ж програв президенту Франкліну Делано Рузвельту. Згодом він приєднався до команди Рузвельта.
Біографія
Льюїс народився в Елвуді, штат Індіана, він був сином Германа Вілкі, німецького іммігранта і Генрієтти Тріш. Його батьки були адвокатами в Елвуді, а мати була однією з перших жінок, які стали юристами в штаті Індіана. Хоча його ім'я було Льюіс, вдома і в колі друзів у Елвуді його звали його другим ім'ям, Венделл.
Вілкі закінчив середню школу, а згодом Університет штату Індіана, де він був членом братства Фета Бета Пі. Протягом року після закінчення університету він викладав історію у середній школі в Кофейвіллі у штаті Канзас, після чого він вступив до школи правничої коли Університету штату Індіана — Блумінгтон. Після служби лейтенантом в армії США у Першій світовій війні, Вілкі переїхав до Акрон, штат Огайо, де він працював корпоративним юристом Firestone Tire and Rubber Company. У 1919 році Венделл одружується з Едіт Вілкі (однофамілець), бібліотекар з Рушвіля, штат Індіана. У них був один син, Пилип У Акроні Крім того, він стає активістом місцевого відділення демократичної партії, і він був делегатом у 1924 році Національному з'їзді Демократичної партії. Проте Вілкі належав до найконсервативнішого крила партії. У 1932 році Вілкі був делегатом з'їзду Демократичної партії, коли був обраний кандидатом в президенти США Франклін Делано Рузвельт.
Після переїзду до Нью-Йорк Вілкі зробив приголомшливу кар'єру в приватному секторі, де стояв на чолі однієї з великих корпорацій, які виконують державні послуги. Виступав проти реформ Нового курсу, але разом з тим піддав критиці і попередню республіканську адміністрацію Герберта Гувера.
Деякий час він виступав в пресі та по радіо з критикою Нового курсу.
У 1940 році був обраний кандидатом Республіканської партії на пост президента. У боротьбі за номінацію, переміг таких політиків як сенатор Роберт Альфонсо Тафт і прокурор Томас Дьюї. До цього часу він залишається єдиним представником від Індіани, який переміг на праймеріз президентських виборів.
Рузвельт переміг Вілкі в співвідношенні 54,8 до 44,8 відсотка. Вілкі набрав 22305198 голосів, а в Рузвельт 27244160. Вілкі переміг на виборах в 10 штатах, у тому числі у Індіані, і отримав 82 голосів виборців, натомість Рузвельт — 449.
Після поразки Вілкі співпрацював з адміністрацією Рузвельта, виступив на підтримку президента Рузвельта під час Другої світової війни. Був посланцем президента в багатьох країнах світу. У 1944 році знову висував свою кандидатуру на президентських виборах, але програв Томасу Дьюї. Напередодні виборів несподівано помирає після серцевого нападу.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
Джерела
- Kavanagh, Dennis (1998). A Dictionary of Political Biography: Who's Who in Twentieth Century World Politics. New York: Oxford University Press. с. 505. ISBN 0198608527.
- Lash, Joseph (1971). Eleanor and Franklin. New York: W. W. Norton. ISBN 0393074595.
- Barnard, Ellsworth (1966). Wendell Willkie: Fighter for Freedom. Marquette, MI: Northern Michigan University Press.
- Madison, James H. (1992). Wendell Willkie: Hoosier Internationalist. Bloomington: Indiana University Press. ISBN 0253336198.
- Manchester, William (1974). The Glory and the Dream: A Narrative History of America, 1932-1972. Boston: Little & Brown. ISBN 0316544965.
- Neal, Steve (1984). Dark Horse: A Biography of Wendell Willkie. Garden City, NY: Doubleday. ISBN 0385184395.
- Parmet, Herbert S.; Hecht, Marie B. (1968). Never Again: A President Runs for a Third Term. New York: Macmillan.
- Peters, Charles (2006). Five Days in Philadelphia: 1940, Wendell Willkie, and the Political Convention That Freed FDR to Win World War II. New York: Public Affairs. ISBN 1586484508.