Вендійська мова

Вендійська мова — мова африканського народу вендійців (венда). Одна з офіційних мов ПАР. Поширена на північному сході ПАР, переважно на півночі провінції Лімпопо, а також на півдні Зімбабве (на кордоні з ПАР). Загальне число носіїв 1,152 млн осіб, з них у ПАР 1022 тисячі чол. (2001, перепис), в Зімбабве 130 тис. чол.

Вендійська мова
TshiVenḓa
Поширена в	ПАР,  Зімбабве
Регіон	У ПАР - головним чином провінція Лімпопо
Носії	Близько 1 022 000 в ПАР (2001, перепис), близько 130 000 у Зімбабве
Писемність	латиниця
Класифікація	Нігеро-конголезька макросім'я Бенуе-конголезька сім'я Бантоїдна гілка Група банту Зона S
Офіційний статус
Офіційна	ПАР
Регулює	Pan South African Language Board
Коди мови
ISO 639-1	ve
ISO 639-2	ven
ISO 639-3	ven

Венда — одна з мов банту. За класифікацією М. Гасрі (1948, 1967-71), уточненої в 1978 І.Бастен, відноситься до зони S, групи венда (S.20) і має індекс S.21. Найбільш великі діалекти: Пхан, тавхацінді, ілафурі, мбедзі, манда, гувху, лембету.

Лад типово бантуський — аглютинативна — синтетична з елементами флективності.

До фонетичних особливостей відноситься багатий консонантизм, для якого характерна наявність фонем з подвійною артикуляцією, серед яких аспіровані лабіоальвеолярні, проривні, а також лабіопалатальні.

У Венда існує протиставлення губно-губних і губно-зубних приголосних у всіх класах шумних: губно-губні p, b, fh, vh протиставлені губно-зубним pf, bv, f, v.

Тон має смислорозрізнювальне значення. Повно представлена система іменних (погоджувальних) класів (17 класів і 2 підкласи), що включає в тому числі оціночні диминутивний і аугментативний класи, а також слабо представлені локативні класи (див. іменний клас).

Дієслово характеризується розгалуженою системою аспектно- темпоральних категорій, а також багатою системою деривативних суфіксальних форм, що включає, зокрема, аплікатив, каузатив, реверсив, реципрок, інтенсив, репетитив.

Венда була офіційною мовою бантустану Венда.