Веніамін (Биковський)

Веніамін (в миру Володимир Петрович Биковський; 1821, Дубнівка (не існує), Прилуцький повіт. — 1\13 лютого 1893, Чернігів) — український релігійний діяч ХІХ століття, церковний педагог. Єпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Синодальної РПЦ (1883—1893), професор Казанської духовної академії.

Веніамін
Народився 1821
Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 13 лютого 1893(1893-02-13)
Чернігів, Російська імперія
Діяльність священник
Alma mater Київська духовна академія
Посада єпископ
Конфесія православ'я

Біографія

Народився на землях колишнього Прилуцького полку у священицькій родині, яка ще пам'ятала Гетьманщину. 1843 закінчив Переяславську духовну семінарію. Одружився і 27 липня 1844 висвячений на священика села Погреби поблизу Прилук. Проте його переслідували особисті драми: померла дружина та троє малолітніх синів. Після цього він свідомо готує себе до чернечого майбутнього — 1849 вступив до Київської Духовної Академії, а вже 31 травня 1851 пострижений у чернецтво.

Майбутній чернігівський єпископ зосереджується на освітній ниві: 1853 стає наглядачем 2-го Орловського духовного училища.

1855 затверджений у ступені кандидата богослов'я, 1856 — магістр богослов'я .

З 27 вересня 1857 — інспектор Херсонської духовної семінарії. 1864 переведений інспектором Казанської духовної академії. З квітня 1867 — ректор Воронезької духовної семінарії.

Єпископське служіння

19 грудня 1871 архімандрит Веніамін хіротонізований на єпископа Острогозького, вікарія Воронезької єпархії з правом настоятельства у Олексієво-Акатовому монастирі.

З 23 травня 1879 — єпископ Оренбурзький і Уральський.

З 5 квітня 1882 — єпископ Чернігівський і Ніжинський. Маючи великий досвід організації православної освіти, помітно підняв рівень викладання у Чернігівській духовній семінарії, сприяв участі молодих священиків у роботі земств Чернігівської губернії (зокрема, церковному педагогу Іван Нагорському).

Одним із перших запровадив у єпархії позабогослужбові співбесіди, що відзначалося у звіті обер-прокурора за 1882. При ньому ж перебудовано весь будинок Чернігівської семінарії, для боротьби з сектами засновувалися братства: святого Михайла князя Чернігівського (в Чернігові), святителя Димитрія митрополита Ростовського (в Новгород-Сіверському), на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» (у Ніжині).

Помер 1 лютого 1893. Похований у Чернігові, в головному храмі Троїце-Іллінського монастиря під вівтарем. Цього ж року помер у Чернігові ще один діяч земського руху — Леонід Глібов, при чому також похований на території Троїце-Іллінського монастиря.

Праці
  • Письма к готовящемуся принять монашество // Православный Собеседник. — 1865. — Ч. ІІІ. — С. 284; 1866. — Ч. І. — С. 279; Ч. ІІ. — С. 219.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.