Вербний тиждень

Вербний тиждень (квітний тиждень, вербиця, вербич) народно-християнське слов'янське календарне свято, передостанній тиждень перед Великоднем (шостий тиждень Великого посту).

Вербний тиждень
Вербний тиждень
«Весна іде». Дореволюційна листівка
Інші назви Квітконосне тиждень (католицький)
Ким святкується Східні слов'яни
Тип народно-православний
Традиції освячення верби, биття вербними гілочками, заклички весни
 Вербний тиждень у Вікісховищі

Його завершує Вербна (Квітна) неділя. Вербною тому називали, що цього дня святили вербу. Верба в Україні — вельми шановане дерево, про неї складено багато пісень і легенд, а ще кажуть: «Без верби й калини нема України». Освячену вербу приносять в дім і ставлять біля ікони, вона має простояти весь рік, охороняючи родину від нещасть та хвороб.[1][2]

У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо «буде ликовате, як верба». Не сіяли колись і буряків, бо «будуть гіркі».

Див. також

Джерела

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.