Верещагін Федір Григорович
Вереща́гін Федір Григорович (нар. 17 травня 1910, Миколаїв — 13 травня 1996, Вінниця) — український театральний режисер. Народний артист СРСР (1977). Кавалер ордена Леніна. Директор Вінницького обласного музично-драматичного театру імені Миколи Садовського з 1944 по 1980. Член КПРС з 1954. Почесний громадянин Вінниці.
| Верещагін Федір Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
4 (17) травня 1910 Миколаїв | |||
| Помер |
13 травня 1996 (85 років) Вінниця, Україна | |||
| Поховання | Кладовище Підлісне | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | |||
| Діяльність | театральний режисер | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Дружина | Регіна Францівна | |||
| Діти |
Елеонора Верещагіна, заслужена артистка УРСР (1974) син Федір Федорович Верещагін, хірург | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
Біографія
Народився Федір Григорович Верещагін (Верещака) 17 травня 1910 року в с. Петрівка (тоді Єньківська Каплиця), нині Вишневе в селянській родині. Мав сестру і брата. У 20-30 роки ХХ століття Федір Верещака підтримував ідею зрівняльного розподілу землі і брав участь у конфіскації земельних угідь у селі Єньки. У 1928 році одружився з Єфросинією Юхимівною, у шлюбі з якою народилося двоє дітей — син Микола і донька Катерина. За його політичні погляди переслідували і двічі в нього стріляли. Федір Григорович виїжджає із села і оселяється в Миколаєві, де працює і закінчує навчатися, здобуваючи середню освіту. Дружина з дітьми залишається в Петрівці, в зв'язку з початком голоду 1932—1933 років. У Миколаєві Федір Григорович змінює своє прізвище на Верещагіна, а в своїй біографії і місце народження — замість Петрівки Хорольського району з'являється Миколаїв.
Театральна діяльність
У червні 1941 року закінчив режисерський факультет Київського театрального інституту.
У 1941–43 працював художнім керівником фронтової агітбригади Червоноармійського театру при політвідділі 21-ї армії.
У 1943–44 був актором і режисером Ізюмського українського драматичного театру ім. М. Кропивницького.
У 1944 році Федір Григорович був направлений у Вінницю директором театру. Театральне приміщення німці зруйнували при відступі. За активного сприяння Ф.Верещагіна було порушено клопотання про його відбудову. Від перевантаження здоров'я його погіршилось, він переніс операцію і був направлений на лікування до Ізмаїла. Одночасно з лікуванням Федір Григорович збирає акторську групу і започатковує Ізмаїльський театр. У 1948 році Верещагін привозить молодий колектив до Могилева-Подільського. У Вінниці якраз завершується будівництво, і Верещагіна запрошують очолити Вінницький театр. Відбулося злиття двох труп, вінницької та ізмаїльської. 1948 року Федора Верещагіна було призначено директором і головним режисером новоутвореного театру. На цій посаді він працював до 1980 року.
На сцені Вінницького обласного музично-драматичного театру імені Миколи Садовського поставив Шевченкового «Назара Стодолю» (1946), оперу «Катерина» Миколи Аркаса (1956), драми «Марина» Миколи Зарудного (1963) та «Гайдамаки» (за інсценізаціями Леся Курбаса і Василя Харченка, сценічна редакція Верещагіна, 1964).
Режисер здійснив постановки близько 150 вистав. У 1977 році за видатні заслуги у розвитку театрального мистецтва Федору Верещагіну присвоєно звання народного артиста СРСР. Він був нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями. Ще за життя Федір Верещагін стає Почесним громадянином міста Вінниці.
Вшанування пам'яті
У травні 1997 року на фасаді театру встановлено меморіальну дошку на честь Федора Верещагіна, а одну з вулиць біля театру названо його ім'ям.
Посилання
Бібліографія
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- История советского драматического театра в 6 т. [Текст]: Т. 5: 1941—1953.- М.: Наука, 1969.- 736 с.- С. 214, 216
- История советского драматического театра в 6-ти т.: Т.6 1953—1967. — М.: Наука, 1971. — 739 с. — С.198, 200, 209