Аркас Микола Миколайович (старший)

Мико́ла Микола́йович Арка́с (26 грудня 1852 (7 січня 1853)(18530107), Миколаїв — 13 (26) березня 1909, Миколаїв) — український культурно-освітній діяч, письменник, композитор, історик. Один із засновників і незмінний голова «Просвіти» в Миколаєві.

Микола Миколайович Аркас
Микола Аркас
Народився 26 грудня 1852 (7 січня 1853)
Миколаїв
Помер 13 (26) березня 1909 (56 років)
Миколаїв
Поховання
Некрополь Миколаєва : 
Підданство Російська імперія
Національність українець / грек
Діяльність культурно-освітній діяч, письменник, композитор, історик
Відомий завдяки Автор Історія України-Русі
Автор опери «Катерина»
Alma mater Одеський університет
Знання мов російська[1]
Батько Аркас Микола Андрійович
Мати Богданович Софія Петрівна
Родичі Аркас Захар Андрійович (дядько)
У шлюбі з Шишкіна Ольга Іванівна
Діти Аркас Микола Миколайович
Аркас Микола Миколайович
Шестерікова-Аркас Оксана Миколаївна

Син Миколи Андрійовича Аркаса, племінник Захарія Андрійовича Аркаса, батько Миколи Миколайовича Аркаса (молодшого) та Оксани Шестерікової-Аркас. В 1901 році усиновив свого онука Миколу Аркаса.

Життєпис
Микола Аркас
Будинок, в якому народився Микола Миколайович Аркас (вулиця Нікольська, 13)

Народився 26 грудня 1852 (7 січня 1853) року у Миколаєві в заможній сім'ї етнічного грека, адмірала Чорноморського Флоту Росії Миколи Андрійовича Аркаса.

Мати Софія Петрівна походила з давнього козацького роду Богдановичів, мала значний вплив на формування стійкого інтересу сина до української мови, культури, звичаїв. Микола Аркас доводився двоюрідним братом російському юристу, адвокату і судовому оратору Миколі Карабчевському. Їхні матері Софія Аркас і Любов Карабчевська були рідними сестрами — походили з давнього козацького роду Богдановичів[2]. Їхній батько, Петро Григорович Богданович, 1793 року був переведений у Чорноморський флот із бунчукових товаришів Полтавського полку.

Дитячі та юнацькі роки пройшли на території Миколаївщини.

Будучи сином високого імперського посадовця, він одягався в український народний одяг. Улітку — вишита сорочка та солом'яний бриль, взимку — смушкова шапка та свитка. Микола вперто його одягав, не зважаючи на роздратування батька.

Отримав різносторонню освіту в Училищі правознавства у Петербурзі та Одеській гімназії. Згодом навчався на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету в Одесі.

Після завершення навчання (з 1875 до 1881 року) за родинною традицією Микола Аркас служив у морському відомстві в Миколаєві. У вільний від служби час віддавався улюбленій справі — збиранню і запису народних мелодій і вивченню історії України. Під впливом свого вчителя Петра Ніщинського — українського композитора, диригента, письменника — почав самотужки оволодівати музичними знаннями, композиторськими навичками і писати музику. Захоплювався мистецтвом кобзарів і бандуристів, яких запрошував до Миколаєва з усієї України, оселяв у своєму будинку.

За ініціативою та коштом Миколи Аркаса та його дружини Ольги Іванівни в селі Христофорівка — маєтностях родини Аркасів, було побудовано земську школу, регулярне навчання в якій розпочалося восени 1890 року.

Микола Аркас

Значну частину життя і праці Микола Миколайович присвятив заснованій ним 25 лютого 1907 року[3] миколаївській «Просвіті», яка разом з Київською і Одеською була за результатами діяльності одною з найкращих в підросійській Україні. Як меценат Микола Аркас значною мірою покривав фінансові потреби «Просвіти», допомагав газеті «Рада», Михайлові Грушевському надіслав гроші на будівництво студентського гуртожитку у Львові.

У себе вдома Микола Аркас зібрав значну бібліотеку, зокрема історичну (кілька тисяч книжок).[4]

Помер 13 (26) березня 1909 року в Миколаєві від несподіваного серцевого нападу.[5] На похороні Миколи Аркаса були присутніми близько 10 тисяч осіб.[5][4] Його поховано поруч з церквою на миколаївському Некрополі в сімейному склепі поряд з батьками. У 1936 році після зруйнування більшовицькою владою могили-склепа засновника Миколаєва Михайла Фалєєва, труна з його останками була обв'язана дротом і на підводі перевезена на старе міське кладовище, де його помістили в склеп родини Аркасів.

Ухвалою виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих від 2 липня 1971 року склеп Аркасів охороняється як пам'ятка історії та культури.

Родина

Микола Миколайович Аркас був одружений з Ольгою Іванівною Шишкіною — дочкою військово-морського офіцера, капітана другого рангу Чорноморського флоту Івана Степановича Шишкіна. Він походив із старовинного боярського роду, пращуром якого був Феодосій Шишка, який перейшов з польсько-литовської держави (Речі Посполитої) 1556 р. служити Москві. У подружжя народилася дочка Оксана, сини Петро та Микола. Ольга Іванівна була помічницею Миколи Миколайовича в громадській діяльності чоловіка. Коли підросла донька Оксана, вона разом з нею допомагала Миколі Миколайовичу збирати українські народні пісні в різних місцях, у пошуках яких відвідувала села Миколаївщини та Полтавщина, записувала пісні селян своїх маєтків. Всього було зібрано понад 400 народних пісень. Домашня вчителька дітей Аркасів у своєму щоденнику зазначала:[6]

«Як батьки, так і діти, особливо старший син (Микола), великі патріоти, які дуже люблять свою Малоросію і сильно ненавидять Петра Великого і всіх, хто не цінує і не любить Малоросії»
(рос. «Как родители, так и дети, особенно старший сын, большие патриоты, которые очень любят свою Малороссию и сильно ненавидят Петра Великого и всех, кто не ценит и не любит Малороссии».)

Творча діяльність
Українська марка, присвячена Миколі Аркасу

Творчий доробок композитора складають солоспіви, вокальні ансамблі й обробки українських народних пісень (близько 80). Найзначнішим твором Миколи Аркаса, який приніс йому визнання, стала опера «Катерина» за поемою Тараса Шевченка (1890 рік). Цей твір започаткував оперну шевченкіану і став першою українською ліричною народно-побутовою оперою. «Катерина» з великим успіхом була поставлена трупою Марка Кропивницького у Москві у 1899 році, а згодом — у Мінську, Вільнюсі, Києві. Досі постановки опери постійно відновлюються. Натхненний успіхом «Катерини», Аркас планував написання ще кількох музичних творів, але хвороба (крововилив у мозок і параліч правої руки) не дала змоги сідати за фортепіано. Опера «Катерина» лишилась єдиною у творчому доробку композитора.

Після закінчення морської служби у 1881 році, Микола Аркас зайняв посаду мирового судді у Херсоні. Багато часу віддавав культурно-громадській роботі. Він став засновником і головою товариства «Просвіта» в Миколаєві, на власні кошти відкрив народну школу з українською мовою навчання, яка з наказу влади була відразу заборонена.

З 1902 року почав писати «Історію України-Русі», маючи на меті створити ненаукову проте достовірну книгу в подарунок своєму синові, поділившись тим самим з ним своєю любов'ю до рідної землі та народу.[4] У 1908 році в Петербурзі книга була опублікована тиражем 7000 примірників, написана «кулішівкою».[4] Щоб її видати М. М. Аркас змушений був позичити значні на той час гроші під великі відсотки. Книга мала великий успіх і автор ініціював друге видання, що мало доповнення та було видане вже після його смерті у 1912 році в Кракові.[4] Редактором обох видань був Василь Доманицький.

Автор поеми «Гетьман Пилип Орлик», яка вперше була надрукована лише 2 лютого 1993 р. в миколаївській газеті «Рідне Прибужжя».

Могила Миколи Миколайовича в сімейному склепі Аркасів

Вшанування пам'яті
Пам'ятник Миколі Аркасу в Миколаєві

27 жовтня 1992 року на місці Аркасівського будинку встановлено пам'ятний знак — мідну стіну з барельєфом Миколи Аркаса. Автори монументу Василь Федорчук, Олексій Бондаренко.

18 квітня 1996 року розпорядженням голови Миколаївської облдержадміністрації засновано обласну культурологічну премію імені Миколи Аркаса.

Розпорядженням голови облдержадміністрації від 6 серпня 2001 року період з 7 січня 2002 по 7 січня 2003 року оголошено «Аркасівським роком на Миколаївщині».

У жовтні 2002 року на будинку, де народився Микола Аркас (вулиця Нікольська, 13), урочисто відкрито меморіальну дошку (скульптор Юрій Макушин)[7].

Традиційними стали наукові конференції, виставки, «Аркасові читання» та ін. в Миколаївському державному педагогічному університеті.

У Львові є Вулиця Миколи Аркаса та м.Баштанка, Миколаївської області.

На честь нього також названа Аркасівська вулиця у Києві.

В Музеї історії села та образотворчого мистецтва села Христофорівка, філії Баштанський краєзнавчий музей є експозиційна зала присвячена роду Аркасів.

Примітки
  1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. Лисяк Павло (05.04.1942). Рід Аркасів. Збруч. Краківські вісті. Процитовано 30.01.2022.
  3. О. Кульчицька. Громадська діяльність «Просвіт» півдня України на початку XX ст.— С. 25
  4.  Микола Аркас. Історія України-Русі / Бібліотека історичного клубу «Холодиний Яр». — Київ: Наш Формат, 2015. — 464 с. (репринт другого видання від 1912 року)
  5. Микола Аркас // М. Аркас. Історія України-Русі з малюнками. — Друге видання. — Краків, 1912.
  6. Греки з українським серцем Аркаса // Інформаційна агенція «Вголос», 01.02.2013
  7. Архівовано 6 травня 2012 у Wayback Machine. Сайт Миколаївської обласної бібліотеки для дітей ім. В. Лягіна

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.