Верещин

Верещин (пол. Wereszczyn) — село в Польщі, у гміні Уршулін Володавського повіту Люблінського воєводства. Населення — 202 особи (2011[1]). Город Галицько-Волиньскої землі, садиба роду Верещинських.

Село
Верещин
пол. Wereszczyn

Координати 51°22′ пн. ш. 23°13′ сх. д.

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Володавський повіт
Гміна Уршулін
Населення 202 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 82
Поштовий індекс 22-234
Автомобільний код LWL
SIMC 0109033
GeoNames 756020
Верещин
Верещин (Польща)
Верещин
Верещин (Люблінське воєводство)

У 1975-1998 роках село належало до Холмського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 115 19 80 16
Жінки 87 12 46 29
Разом 202 31 126 45

Давньоруський Верещин

Згідно найдавнішим писемним джерелам, Верещин є найстаршим поселенням в межах гміни Уршулін. Село розташовано на височині як острів посеред болотистої місцевості. Тобто це могло бути городище, яке захищали болота – типу Пересопниці чи Щекаріва. Літопис руський за Іпатієвським списком згадує це село у 1204 р. як населений пункт Галицько-Волинської землі[3].

Садиба руського роду Верещинських

У 1435 р. Верещин фігурує як садиба роду Верещинських гербу Корчак. З верещина походить Йо́сиф Верещи́нський[3].

Церква у Верещині
Верещин всеною 1884 року, зліва православна церква св. Володимира

Перша згадка відноситься до 1510 р.[4] У 1541 р. зазначається, що ктиторами існуючої в селі церкви були дідичі Верещинські, предками яких були Дмитро Волчок і син Богдан, жертводавці церкви. У 1619-1620 рр. місцевий священик був учасником Холмського собору духовенства.[5] В кінці XVII ст. збудована наступна церква коштом дідича села Северина Верещинського.[6] Як свідчить запис в актових книгах Холмського гродського суду за 16 березня 1695 р., Казимир Гочковський, місцевий священик і декан Холмський, виділив кошти на утримання тут притулку для старців.[7]

29 травня 1697 р. дідич Миколай Станіслав Верещинський презентував на пароха Дам’яна Козловича і надав йому привілей.[8] У акті візитації 1741 р. описана як церква Собору Пр. Богородиці, дерев’яна, “в стінах і дахах непорядна, покрита снопками, без підлоги, з трьома вікнами (третє у вівтарі) оправленими в дерево і одними дверима”.[9] Дзвіниця розташовувалась окремо. Парафія Собору Пр. Богородиці піддалась сильній латинізації, бо в середині XIX ст. в церкві не було іконостасу, зате стояли органи.[10] У 1873 р. вибудовано нову дерев’яну одноверху церкву св. Володимира, зв’язану з дзвіницею, вкриту заломаним наметовим дахом.[11] З 1875 р. церква православна. Знищена у 1938 р.[12] Під час другої світової війни в селі діяла відновлена православна парафія. Богослужения відбувалися в домовій церкві, влаштованій в плебанії.[13]

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Верещин

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  3. Парнікоза, Іван. Давньоруський Верещин. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (україснька). Микола Жарких. Процитовано 03.11.2019.
  4. Gil A. Prawosławna eparchia Chełmska do 1596 roku. – Lublin-Chełm, 1999. – S. 237.
  5. Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. Том XIX. – Вильна, 1892. – С. 79
  6. Słownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – Warszawa, 1893. T. 13. – S. 227.
  7. Акты издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Том XXVII. – Вильна, 1900. – С. 5.
  8. Katalog dokumentów różnej proweniencji 1397-1794. // Archiwum Państwowe w Lublinie. – Lublin, 1998. – S. 84.
  9. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 772, a. 65.
  10. Maliszewski M., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. – Siedlce, 1992.
  11. ЦДІА, фонд 693, оппис 1, справа 586; Górak J. Typy i formy drewnianej architektury sakralnej Lubelszczyzny. // Kwartalnik architektury i urbanistyki. – Warszawa, 1987. Т. ХХХІІ. Z. 3-4. – S. 239-250.
  12. Жуків Б. Нищення церков на Холмщині в 1938 р. – Краків, 1940.
  13. Urban K. Materiały do powojennych dziejów cerkwi prawosławnej na Podlasiu. // Над Бугом і Нарвою. – Більськ Підляський, 1993. № 1. – С. 10
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.