Верлоцький Юхим Абрамович

Народився 1918 року у селищі Добрянці (нині — Чернігівської області)[1] в родині доктора медичних наук, професора Абрама Юхимовича Верлоцького (1891—1962), в подальшому — професора ЦІУВ, автора численних наукових праць з стоматології та щелепно-лицевої хірургії[2].

У дитинстві багато часу проводив у Філях, де сім'я жила на дачі (1926) разом з друзями — сім'єю Розенфельдів[3]; з їхнім сином, професором математики Борисом Розенфельдом (племінником художника Марка Шагала), Юхим Верлоцький товаришував усе життя[2].

Під час німецько-радянської війни — заступник політрука 562-го стрілецького полку (165-а стрілецька дивізія), єфрейтор[4], був фронтовим художником.

Після війни працював художником в Інституті санітарної освіти Міністерства охорони здоров'я України[2].

У 1990-ті роки емігрував до Ізраїлю, де дожив до 90-річного віку[2].

В Інституті санітарної освіти створив безліч агітаційних плакатів, в тому числі літовиставку на 6 щитах-плакатах «Не губи своє майбутнє» (1979) .

Мультфільми:

Ілюстрації в журналах:

• «Юний технік»: 1956. — № 3; 1957. — № 3; 1958. — № 9.
• «Квант»: 1972. — № 8.

Ілюстрації в книгах:

• Ауслендер Л. Б. Нельзя — можно: [Альбом: Для детей / Ил.: Е. А. Верлоцкий. — М.: Ин-т сан. просвещения, 1961]. — [26] с.
• Детская энциклопедия: [В 10 т.]: Для сред. и ст. возраста / [Гл. ред.: Д. Д. Благой…, А. И. Маркушевич (гл. ред.) и др.]; Акад. пед. наук РСФСР. — М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1958—1962.
• Сапгир Г. В. Голыши-крепыши: [Стихи: Для детей] / Рис. Е. Верлоцкого. — [М.: Ин-т сан. просвещения, 1962]. — 15 с.
  •  — [3-е изд. — М.: Б. и., 1965]. — 15 с.
• Немирова Е. А. Белочка-волшебница: [Сказка: Для детей / Ил.: Е. А. Верлоцкий. — М.: Ин-т сан. просвещения, 1967]. — 33 с.

• Орден Червоної Зірки (10.06.1944)
• Орден Вітчизняної війни I ступеня (6.04.1985)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (9.09.1945)[5]