Марк Шагал

Марк Шага́л (фр. Marc Chagall, Мойше Шагал, або Мовша Хацкелевич Шагалов; 24 червня (6 липня) 1887(18870706), Ліозно, Російська імперія (нині Білорусь) — 28 березня 1985, Сен-Поль-де-Ванс, Прованс, Франція) — білоруський і французький художник-авангардист і графік єврейського походження.

Марк Шагал
Мовша Хацкелевич Шагалов
Марк Шагал, 1921
При народженні рос. Моисей Хацкелевич Шагал
рос. Мовша Хацкелевич Шагал
Народження 24 червня (6 липня) 1887(1887-07-06)
Ліозно, Російська імперія (нині Білорусь)
Смерть 28 березня 1985(1985-03-28) (97 років)
  Сен-Поль-де-Ванс, Прованс, Франція
Поховання Сен-Поль
Національність єврей
Країна Російська імперія→ Франція
Жанр художник і поет
Навчання School Yehuda Pen in Vitebskd
Діяльність художник, митець, художник-гравер, поет, літограф, дизайнер, графік, ілюстратор, сценограф, скульптор, архітектурний кресляр, кераміст
Напрямок власний стиль під впливом примітивізму, експресіонізму, кубізму, фовізму.
Вчитель Реріх Микола Костянтинович і Леон Бакст
Член Comité national de l'estamped і Королівська академія мистецтв
Твори «Над містом»
У шлюбі з Bella Rosenfeldd[1], Virginia Haggardd і Valentina Brodskyd
Діти David McNeild і Ida Chagalld
Нагороди

Carnegie Prized

Yakir Yerushalayimd

премія Еразма (1960)

Лауреати премії Вольфа (1981)

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі (1975)

почесний доктор Католицького університету Лувенаd

honorary doctorate of the University of Glasgowd

Премії
Великий Хрест ордена Почесного легіону
 Марк Шагал у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився 24 червня (6 липня) 1887 року в єврейській родині в містечку Ліозно поблизу Вітебська або за іншими даними в самому Вітебську, у межі єврейської осілості Російської імперії. Прадід Марка Шагала — Сегал Хаїм, білоруський маляр XVIII сторіччя. Батько майбутнього художника, Хацкл-Мордхе (Хацкель-Мордух) та його мати, Фейге-Іте, походили з Ліозна, й значну частину дитинства Марк Шагал провів у цьому містечку в будинку свого діда. «Батько мій з дитячих років був прикажчиком на складі оселедеців», — писав сам художник в офіційних документах.

Портрет Марка Шагала роботи Ю. Пена

Красу дерев'яного Вітебська тих часів великий живописець І. Рєпін порівнював з Києвом і Нижнім Новгородом. З 1900 по 1905 роки Шагал навчався у Вітебському чотирикласному училищі. У Вітебську художник познайомився зі своєю майбутньою дружиною, своєю єдиною музою — Беллою Розенфельд. Белла походила з родини заможних вітебських ювелірів, відвідувала в Москві «Вищі жіночі курси» професора Гер'є (тема її диплому — Федір Достоєвський).

Арт-центр Марка Шагала. Вітебськ, Білорусь
Погруддя Марка Шагала у провулку Знаменитості в Кельцях (Польща)

У 1906 році Марк Шагал навчався образотворчому мистецтву в художній школі вітебського живописця Ю. М. Пена, а потім переїхав до Петербурга (його батько «кинув під стіл 27 рублів») і протягом двох сезонів займався в Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв, яку очолював Н. К. Реріх. У 1909–1911 роках Шагал продовжував заняття у Л. С. Бакстa в приватній художній школі Е. Н. Званцевої. Вчення у Бакста «не пішло»: Лев Самойлович висловився, що «… талановитий, але нехлюй і йде не тією дорогою». Жив Шагал дуже бідно, працював ретушером. Але малював дуже багато, дні й ночі безперервно. У Петербурзі написав свої знамениті картини «Похорон» (з небіжчиками, що лежать на темній вуличці міста) та «Народження». Там же, в Петербурзі, він знайшов свого першого справжнього шанувальника, відомого адвоката, депутата Думи Максима Мойсейовича Вінавера. Вінавер придбав у Шагала дві картини і дав йому невелику стипендію для навчання у Парижі. Шагал потім все життя називав Вінавера своїм другим батьком.

У 1911 році на отриману стипендію Шагал їде в Париж з метою продовження навчання. У французькій столиці він познайомився з художниками і поетами-авангардистами. Париж Шагал полюбив одразу, називаючи його «другим Вітебськом». Оселився він у «гуртожитку» бідної богеми Монпарнасу — знаменитому дванадцятикутному «Вулику». Познайомився з усіма — Максом Жакобом, Гійомом Аполлінером, критиком Канудо Блезом Сандраром. У роботах цього періоду вже відчувається вплив Пікассо, Матісса й інших, хоча вже тоді творчість Шагала носить печатку яскравої і неповторної індивідуальності. Його роботи починають виставлятися в Парижі. В 1914 році Шагалу влаштовують персональну виставку в Берліні, але перед нею він вирішує з'їздити додому, у Вітебськ, на весілля сестри.

В 1914 році Шагал повертається до Вітебська. Він розраховував на три місяці, але залишився на 10 років: війна, революція … 25 липня 1915 року відбулося весілля художника з Беллою. Вона, дочка багатого ювеліра, чотири роки чекала «… якогось художника». У своєму щоденнику Шагал запише: «Жодної роботи не закінчую, поки не почую її» так «або» ні «.» У них виросла дочка Іда, згодом біограф і дослідник творчості Шагала.

У вересні 1915 року Шагал їде в Петербург (на той час перейменований в Петроград), поступає на службу у Військово-промисловий комітет. У 1916 році Шагал збирає єврейське товариство заохочення мистецтв, у 1917 році з родиною повертається до Вітебська. Після революції художника призначають уповноваженим комісаром у справах мистецтв Вітебської губернії.

В 1920 році Шагал їде до Москви і за рекомендацією А. М. Ефроса влаштовується працювати в Єврейський камерний театр. У 1921 році художник працює викладачем у підмосковній єврейської трудовій школі-колонії III Інтернаціоналу для безпритульників у Малаховці. І весь час малює, день і ніч, і день і ніч безперервно. У 1922 році разом з родиною їде спочатку в Литву (в Каунасі проходить його виставка), а потім до Німеччини. Восени 1923 року на запрошення Амбруаза Воллара сім'я Шагала їде в Париж.

В 1937 році Шагал отримує французьке громадянство. В 1941 році керівництво Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку запрошує художника переселитися з контрольованої нацистами Франції у США, і влітку 1941 року сім'я Шагала приїжджає у Нью-Йорк. У 1944 році помирає дружина художника, Белла.

Роман із Вірджинією Макнілл-Хаггард, дочкою колишнього британського консула в США, розпочався, коли Шагалу було 58 років, Вірджинії — трохи за 30. У них народився син Девід Макнілл. У 1947 році Шагал повернувся у Францію. У 1952 році він одружується з «Ваві» — Валентиною Бродською. Другий шлюб був щасливим, але музою залишалася тільки Белла, він до самої смерті відмовлявся говорити про неї, як про померлу. Шагал так і не намалював жодного портрета Валентини, яка померла в 1997 році.

В 1973 році художник приїжджає у СРСР на запрошення радянського міністерства культури. Відвідує Москву і Ленінград, проводить виставку в Третьяковській галереї, дарує Третьяковці і Музею образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна свої роботи. Від відвідування Вітебська художник відмовився.

1997 — перша виставка художника в Білорусі.

Шагал помер 28 березня 1985 року в прованському місті Сен-Поль-де-Ванс. Похований на місцевому кладовищі. До кінця життя в його творчості простежувалися «вітебські» мотиви. Існує «Комітет Шагала», до складу якого входять чотири спадкоємці художника. Повного каталогу робіт художника немає.

Крім художньої творчості, Шагал протягом усього життя публікував вірші, публіцистичні есе та мемуари на їдиш.

Див. також

Примітки
  1. Jiminez J. B. Rosenfeld, Bella // Dictionary of Artists' Models — Routledge, 2001. — С. 462. — ISBN 978-1-57958-233-3
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.