Марк Шагал
Марк Шага́л (фр. Marc Chagall, Мойше Шагал, або Мовша Хацкелевич Шагалов; 24 червня (6 липня) 1887, Ліозно, Російська імперія (нині Білорусь) — 28 березня 1985, Сен-Поль-де-Ванс, Прованс, Франція) — білоруський і французький художник-авангардист і графік єврейського походження.
Марк Шагал | ||||
---|---|---|---|---|
Мовша Хацкелевич Шагалов | ||||
![]() | ||||
Марк Шагал, 1921 | ||||
При народженні |
рос. Моисей Хацкелевич Шагал рос. Мовша Хацкелевич Шагал | |||
Народження |
24 червня (6 липня) 1887 Ліозно, Російська імперія (нині Білорусь) | |||
Смерть | 28 березня 1985 (97 років) | |||
Сен-Поль-де-Ванс, Прованс, Франція | ||||
Поховання | Сен-Поль | |||
Національність | єврей | |||
Країна |
![]() ![]() | |||
Жанр | художник і поет | |||
Навчання | School Yehuda Pen in Vitebskd | |||
Діяльність | художник, митець, художник-гравер, поет, літограф, дизайнер, графік, ілюстратор, сценограф, скульптор, архітектурний кресляр, кераміст | |||
Напрямок | власний стиль під впливом примітивізму, експресіонізму, кубізму, фовізму. | |||
Вчитель | Реріх Микола Костянтинович і Леон Бакст | |||
Член | Comité national de l'estamped і Королівська академія мистецтв | |||
Твори | «Над містом» | |||
У шлюбі з | Bella Rosenfeldd[1], Virginia Haggardd і Valentina Brodskyd | |||
Діти | David McNeild і Ida Chagalld | |||
Нагороди | ||||
Премії | ||||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Життєпис
Народився 24 червня (6 липня) 1887 року в єврейській родині в містечку Ліозно поблизу Вітебська або за іншими даними в самому Вітебську, у межі єврейської осілості Російської імперії. Прадід Марка Шагала — Сегал Хаїм, білоруський маляр XVIII сторіччя. Батько майбутнього художника, Хацкл-Мордхе (Хацкель-Мордух) та його мати, Фейге-Іте, походили з Ліозна, й значну частину дитинства Марк Шагал провів у цьому містечку в будинку свого діда. «Батько мій з дитячих років був прикажчиком на складі оселедеців», — писав сам художник в офіційних документах.

Красу дерев'яного Вітебська тих часів великий живописець І. Рєпін порівнював з Києвом і Нижнім Новгородом. З 1900 по 1905 роки Шагал навчався у Вітебському чотирикласному училищі. У Вітебську художник познайомився зі своєю майбутньою дружиною, своєю єдиною музою — Беллою Розенфельд. Белла походила з родини заможних вітебських ювелірів, відвідувала в Москві «Вищі жіночі курси» професора Гер'є (тема її диплому — Федір Достоєвський).

У 1906 році Марк Шагал навчався образотворчому мистецтву в художній школі вітебського живописця Ю. М. Пена, а потім переїхав до Петербурга (його батько «кинув під стіл 27 рублів») і протягом двох сезонів займався в Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв, яку очолював Н. К. Реріх. У 1909–1911 роках Шагал продовжував заняття у Л. С. Бакстa в приватній художній школі Е. Н. Званцевої. Вчення у Бакста «не пішло»: Лев Самойлович висловився, що «… талановитий, але нехлюй і йде не тією дорогою». Жив Шагал дуже бідно, працював ретушером. Але малював дуже багато, дні й ночі безперервно. У Петербурзі написав свої знамениті картини «Похорон» (з небіжчиками, що лежать на темній вуличці міста) та «Народження». Там же, в Петербурзі, він знайшов свого першого справжнього шанувальника, відомого адвоката, депутата Думи Максима Мойсейовича Вінавера. Вінавер придбав у Шагала дві картини і дав йому невелику стипендію для навчання у Парижі. Шагал потім все життя називав Вінавера своїм другим батьком.
У 1911 році на отриману стипендію Шагал їде в Париж з метою продовження навчання. У французькій столиці він познайомився з художниками і поетами-авангардистами. Париж Шагал полюбив одразу, називаючи його «другим Вітебськом». Оселився він у «гуртожитку» бідної богеми Монпарнасу — знаменитому дванадцятикутному «Вулику». Познайомився з усіма — Максом Жакобом, Гійомом Аполлінером, критиком Канудо Блезом Сандраром. У роботах цього періоду вже відчувається вплив Пікассо, Матісса й інших, хоча вже тоді творчість Шагала носить печатку яскравої і неповторної індивідуальності. Його роботи починають виставлятися в Парижі. В 1914 році Шагалу влаштовують персональну виставку в Берліні, але перед нею він вирішує з'їздити додому, у Вітебськ, на весілля сестри.
В 1914 році Шагал повертається до Вітебська. Він розраховував на три місяці, але залишився на 10 років: війна, революція … 25 липня 1915 року відбулося весілля художника з Беллою. Вона, дочка багатого ювеліра, чотири роки чекала «… якогось художника». У своєму щоденнику Шагал запише: «Жодної роботи не закінчую, поки не почую її» так «або» ні «.» У них виросла дочка Іда, згодом біограф і дослідник творчості Шагала.
У вересні 1915 року Шагал їде в Петербург (на той час перейменований в Петроград), поступає на службу у Військово-промисловий комітет. У 1916 році Шагал збирає єврейське товариство заохочення мистецтв, у 1917 році з родиною повертається до Вітебська. Після революції художника призначають уповноваженим комісаром у справах мистецтв Вітебської губернії.
В 1920 році Шагал їде до Москви і за рекомендацією А. М. Ефроса влаштовується працювати в Єврейський камерний театр. У 1921 році художник працює викладачем у підмосковній єврейської трудовій школі-колонії III Інтернаціоналу для безпритульників у Малаховці. І весь час малює, день і ніч, і день і ніч безперервно. У 1922 році разом з родиною їде спочатку в Литву (в Каунасі проходить його виставка), а потім до Німеччини. Восени 1923 року на запрошення Амбруаза Воллара сім'я Шагала їде в Париж.
В 1937 році Шагал отримує французьке громадянство. В 1941 році керівництво Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку запрошує художника переселитися з контрольованої нацистами Франції у США, і влітку 1941 року сім'я Шагала приїжджає у Нью-Йорк. У 1944 році помирає дружина художника, Белла.
Роман із Вірджинією Макнілл-Хаггард, дочкою колишнього британського консула в США, розпочався, коли Шагалу було 58 років, Вірджинії — трохи за 30. У них народився син Девід Макнілл. У 1947 році Шагал повернувся у Францію. У 1952 році він одружується з «Ваві» — Валентиною Бродською. Другий шлюб був щасливим, але музою залишалася тільки Белла, він до самої смерті відмовлявся говорити про неї, як про померлу. Шагал так і не намалював жодного портрета Валентини, яка померла в 1997 році.
В 1973 році художник приїжджає у СРСР на запрошення радянського міністерства культури. Відвідує Москву і Ленінград, проводить виставку в Третьяковській галереї, дарує Третьяковці і Музею образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна свої роботи. Від відвідування Вітебська художник відмовився.
1997 — перша виставка художника в Білорусі.
Шагал помер 28 березня 1985 року в прованському місті Сен-Поль-де-Ванс. Похований на місцевому кладовищі. До кінця життя в його творчості простежувалися «вітебські» мотиви. Існує «Комітет Шагала», до складу якого входять чотири спадкоємці художника. Повного каталогу робіт художника немає.
Крім художньої творчості, Шагал протягом усього життя публікував вірші, публіцистичні есе та мемуари на їдиш.
Примітки
- Jiminez J. B. Rosenfeld, Bella // Dictionary of Artists' Models — Routledge, 2001. — С. 462. — ISBN 978-1-57958-233-3
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література
- Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства: история создания и коллекции. 1918—1941. Минск: Медисонт, 2007. 144 с.
- Апчинская Н. Марк Шагал. Портрет художника. М., 1995
- Родити Э. Диалоги об искусстве: Марк Шагал / Вступление и комментарии В. Шишанов. Перевод с немецкого А.Белодед // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2002. № 1 (7). С.6-13.
- Шишанов В. А. Транслингвистическая порча (Рец. на книги: Шагал Б. Горящие огни: Пер. с фр. Н.Мавлевич. М.: Текст, 2001. 351 с.: ил. Шагал Б. Горящие светильники: Пер. с нем. Г.Снежинская. СПб.: Лимбус Пресс, 2001. 224 с.) // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2002. № 2(8). С.17-19.
- Шишанов В. А. «Если уж быть министром…» // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2003. № 2(10). С.9-11.
- Письмо Марка Шагала к Соломону Гершову / Вступление и публикация В. Шишанова. // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2003. № 2 (10). С.11.
- Факты из жизни Берты. Воспоминания Я. С. Розенфельда / Вступление и публикация В. Шишанова. // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2003. № 2 (10). С.11-13.
- Шишанов В. Художественная жизнь Витебска на страницах изданий «Известия Витгубисполкома совучдепов», «Школа и революция», «Юный марсиянин» // Шагаловский сборник. Вып. 2. Материалы VI—IX Шагаловских чтений в Витебске (1996—1999). Витебск: Музей М.Шагала, 2004. С.121-124.
- Шишанов В. Материалы о Ю. М. Пэне в РГАЛИ // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2004. № 2(12). С. 5-11.
- Шишанов В. К вопросу о «первом опыте обращения к творчеству Шагала в местной печати» // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2004. № 2(12). С.12-16.
- Шишанов В. А. Марк Шагал: этюды к биографии художника по архивным делам // Шагаловский сборник. Вып. 3. Материалы X – XIV Шагаловских чтений в Витебске (2000-2004). Минск: «Рифтур», 2008. С.171-175.
- Шишанов В. А. «Эти молодые люди были ярыми социалистами…»: Участники революционного движения в окружении Марка Шагала и Беллы Розенфельд // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2005. № 13. — С. 64—74.
- Шишанов В. А. Об утраченном портрете Марка Шагала работы Юрия Пэна // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2006. № 14. С. 110—111.
- Музей Марка Шагала в Ницце — Le Musee National Message Biblique Marc Chagall («Библейское послание Марка Шагала»)
- Изобразительное искусство Витебска 1918—1923 гг. в местной периодической печати: библиограф. указ. и тексты публ. / сост. В. А. Шишанов. — Минск: Медисонт,2010. — 264 с.
- Балабко О. В. «Київ, Іринінська, Лифарям…». Повість за листами митця — Чернівці: Букрек, 2011. — 236 с.: іл.
Посилання
- Marc Chagall's biographic sketch. Find a Grave.
- Official Web Site of Marc Chagall Museum in Vitebsk, Belarus
- Official Web Site of Marc Chagall Museum in Nice, France
- Marc Chagall Biography and Educational Resources
- Essays about Marc Chagall by Igor Schestkow
- Chagall art at CGFA
- Marc Chagall: A Virtual Art Gallery
- Marc Chagall: Online complete catalogue of the printed graphic work
- Витебский музей Марка Шагала