Вертольотоносець

Першим кораблем — протичовновим вертольотоносцем став французький крейсер «Жанна д'Арк», що вступив у лад в 1964 р. і здатний також діяти як десантний вертольотоносець і навчальний корабель. У тому ж році Італійський флот одержав два крейсери типу «Caio Duilio», а пізніше їхню збільшену версію «Vittorio Veneto». Останній міг приймати на борт до 9 протичовнових вертольотів. Британський флот в 1964-69 р. переобладнав три чисто артилерійських крейсери типу «Tiger» у крейсери-вертольотоносці, що приймали 4 вертольоти. Оцінка цього типу кораблів виявилася настільки висока, що й майбутні легкі авіаносці типу «Invincible» спочатку теж повинні були стати крейсерами-вертольотоносцями. Зміна їх призначення була пов'язана з появою британського літака вертикального злету та приземлення Hawker Siddeley Harrier.

Перші пропозиції по будівництву крейсерів-вертольотоносців були висунуті в 1958 р. як спроба врятувати від переробки на металобрухт майже готових крейсерів проєкту 68-біс за рахунок їхньої перебудови в кораблі із протичовновим озброєнням. Однак розміри крейсерів здалися тоді командуванню ВМФ надмірними й розробка проєкту 1123 «Кондор» почалася в 1960 р. з «чистого аркуша». Перший крейсер проєкту «Москва» вступив у лад в 1967 р. і виявився досить ефективним для цілей ПЧО завдяки наявності 14 протичовнових вертольотів і потужної ГАС. Другий крейсер «Ленінград» увійшов до складу флоту через два роки. Всю свою службу кораблі провели в складі Чорноморського флоту, діючи звичайно в акваторії Середземного моря. Спочатку передбачалося побудувати серію з 12 крейсерів даного типу, але різкий ріст бойових можливостей атомних ракетних ПЧ, особливо в плані дальності стрільби балістичними ракетами змусив обмежитися двома кораблями. Будівництво третього крейсера проєкту 1123 було скасовано в 1968 р. ще до закладки. Проте, «Кондори» зіграли важливу роль у розвитку вітчизняних авіанесучих кораблів.