Протичовнова оборона
Протичовно́ва оборо́на (ПЧО) — комплекс організаційних заходів і бойові дії, які проводяться силами флоту з метою запобігання нападу підводних човнів противника на кораблі (судна) і військово-морські бази, а також заборонити постановку мін та ведення розвідки.
Зміст
Протичовнова оборона складовою частиною боротьби з підводними човнами противника на ТВД і включає: протичовнова оборона системи базування сил флоту; протичовнова оборона з'єднань бойових кораблів, конвоїв і десантних загонів в море; протичовнова оборона проток і вузькості.
Для протичовнової оборони системи базування сил флоту (кораблів, суден, плавальних засобів, що знаходяться у військово-морських базах, пунктах базування та на якірних стоянках, а також базових і портових споруд), можуть залучатися необхідні стаціонарні засоби виявлення і стеження за ПЧ і маневрені протичовнові сили. Виявлення ПЧ противника зазвичай здійснюється за допомогою акустичних та інших технічних засобів.
З отриманням сигналу про виявлену ПЧ організовується стеження за нею або її знищення, які здійснюють маневрені протичовнові сили: протичовнові літаки і вертольоти берегового базування, протичовнові кораблі і катери, а при необхідності й кораблі інших класів. ПЧ противника, як правило, знищуються на дистанціях, не дозволяють їм застосовувати зброю по оборонятися об'єктам. Крім того, на підходах до місць базування можуть встановлюватися протичовнові мінні загородження, а при вході в пункти базування — протичовнові мережі. Протичовнова оборона системи базування флоту створюється завчасно, ще в мирний час, а в ході війни нарощується і удосконалюється в залежності від обстановки.
Протичовнова оборона з'єднань бойових кораблів, конвоїв і десантних загонів на переході морем досягається включенням до складу сил охорони протичовнових кораблів і літаків (вертольотів) берегового та корабельного базування. Протичовнові кораблі, слідуючи в установлених місцях похідного ордера (порядку), виконують завдання ближнього і далекого протичовнового охорони. Крім того, організується пошук і знищення ПЧ противника в смузі проходження з'єднання кораблів, конвоїв, десантних загонів спеціальними пошуково-ударними групами протичовнових сил.
Протичовнова оборона проток і вузькостів забезпечується створенням на ймовірних шляхах руху ПЧ противника протичовнових рубежів з системою виявлення, стеження і знищення ПЧ.
Протичовнова оборона виникла під час 1-ї світової війни як відповідь на активні дії ПЧ. В ході 2-ї світової війни протичовнова оборона отримала подальший розвиток: у ряді країн були побудовані спеціальні протичовнові кораблі і літаки, оснащені гідроакустичними засобами виявлення ПЧ у підводному положенні і озброєні глибинними бомбами і торпедами, організаційно оформилися протичовнові сили; розроблені основи ведення протичовнової оборони. У післявоєнний період на розвиток протичовнової оборони визначальний вплив надає оснащення флотів високорозвинених країн атомними підводними човнами.
Див. також
Джерела
- Радянська військова енциклопедія. «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 596. — ISBN 00101-223. (рос.)
Література
- David Miller, Chris Miller: Moderne Kriegsschiffe. 4. Auflage. Motorbuch-Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-7276-7093-2
- Werner Globke (Hrsg.): Weyers Flottentaschenbuch / Warships of the World — Fleet Handbook, Bernard & Graefe Verlag, Bonn, 66. Jahrgang 2005–2007, ISBN 3-7637-4517-3
- Owen R. Cote The Third Battle: Innovation in the U.S. Navy's Silent Cold War Struggle with Soviet Submarines. — United States Government Printing Office, 2006. — 114 с. — ISBN 0160769108