Верхньонімецька мова

Верхньоніме́цька мо́ва (нім. Hochdeutsche Sprache, Hochdeutsch) — різновид німецької мови, група німецьких діалектів, які виділилися в результаті другого переміщення приголосних звуків. До верхньонімецької мови належать південнонімецькі і середньонімецькі діалекти.

верхньонімецька
Hochdeutsch
Поширена в  Швейцарія,  Німеччина,  Австрія,  Ліхтенштейн,  Франція,  Італія,  Венесуела
Писемність латиниця
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Германська гілка
Західнонімецька група
Офіційний статус
Коди мови

Історія німецької мови часто асоціюється з історією верхньонімецької мови. Необхідно пам'ятати, що існує також нижньонімецька мова. Виділяють періоди історії німецької мові: давньоверхньонімецький (7501050), средньоверхньонімецький (10501350), ранньоверхньонімецький (13501650) і нововерхньонімецький1650).

Література

  • Werner König: dtv-Atlas zur deutschen Sprache. Tafeln und Texte. Mit Mundartkarten. Deutscher Taschenbuchverlag, München 1978, ISBN 3-423-03025-9. (нім.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.