Верхньонімецька мова
Верхньоніме́цька мо́ва (нім. Hochdeutsche Sprache, Hochdeutsch) — різновид німецької мови, група німецьких діалектів, які виділилися в результаті другого переміщення приголосних звуків. До верхньонімецької мови належать південнонімецькі і середньонімецькі діалекти.
верхньонімецька | |
---|---|
Hochdeutsch | |
Поширена в | Швейцарія, Німеччина, Австрія, Ліхтенштейн, Франція, Італія, Венесуела |
Писемність | латиниця |
Класифікація | |
Офіційний статус | |
Коди мови |
Історія німецької мови часто асоціюється з історією верхньонімецької мови. Необхідно пам'ятати, що існує також нижньонімецька мова. Виділяють періоди історії німецької мові: давньоверхньонімецький (750 – 1050), средньоверхньонімецький (1050 – 1350), ранньоверхньонімецький (1350 – 1650) і нововерхньонімецький (з 1650).
Література
- Werner König: dtv-Atlas zur deutschen Sprache. Tafeln und Texte. Mit Mundartkarten. Deutscher Taschenbuchverlag, München 1978, ISBN 3-423-03025-9. (нім.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.