Верхня межа лісу в Українських Карпатах

Ве́рхня межа́ лі́су (ВМЛ) в Украї́нських Карпа́тах — смуга елементарних природних систем, що формується на контакті гірсько-лісового і субальпійського поясів і до якої належать лісові ПТК, де дерева мають мінімальну висоту 5 м, мінімальну зімкнутість крон 0,3, проходить природне відновлення деревостану і відбувається середовищетвірна роль лісу. Верхня межа лісу в Українських Карпатах проходить найвище на горі Стайки (ландшафт Чорногора) (на висоті 1680 м н. р. м.)[1]

Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах

Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах — форми, види ВМЛ, що володіють певними ознаками і характеристиками.

В Українських Карпатах трапляється ландшафтна (природна) ВМЛ і антропогенна (господарська) ВМЛ. У залежності від лімітуючого фактору ландшафтна ВМЛ поділяється на вісім підтипів: термічний, вітровий, лавинний, орографічний, біотичний, торфово-болотний, греготний, шлейфовий.[2]

У Закарпатті середня верхня межа букових лісів становить: в західній частині 1190 м н.р.м., у східній — 1280 м н.р.м. Верхня межа букових лісів, вище яких поширені смерекові, дорівнює відповідно 1250 і 1360 м н.р.м., а верхня межа росту явора — 1160 і 1270 м н.р.м. Середня верхня межа суцільних смерекових лісів у Закарпатті становить 1372 м н.р.м., диз'юнктивних фітоценозів — 1469 м н.р.м., а межа поширення поодиноких дерев з висотою понад 8 м — 1485 м н.р.м. За даними А. Срьодоня, на північному мегасхилі Чорногори середня верхня межа смерекових лісів вища і сягає 1469 м. Верхня межа смерекових лісів у Чивчинах, порівняно з Чорногорою, також дещо вища.[2]

Дослідники ВМЛ

Г. Запалович[3]

Л. Фекети, Т. Блатни[4]

А. Сьродонь[5]

В. Комендар[6]

В. Коліщук[7]

К. Малиновський[8]

С. Стойко.[9]

А. Байцар[10]

Посилання
  1. Байцар А. Л. Еколого-географічні та біоенергетичні особливості Верхньої межі лісу в Українських Карпатах //Експериментальна екологія. Методи, теорія, практика. Вісник Західного центру екології. Випуск 2 — Львів 1999, с. 45-51
  2. Байцар А. Л. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина І. — Львів, 2012, с. 101–107.
  3. Zapałowicz H. Roślinna szata gór Pokucko-Marmaroskich // Sprawozd. kom. fizjograf. — Kraków, 1889. — 389 s.
  4. Fekete L., Blattny T. Az erdeszeti jelentosegu fak es cserjek elterjedese a magyar allam teruleten. — Selmecbanya, 1913.-1 Bd. — 793 old.; 2 Bd. — 150 old.
  5. Środoń A. Górna granica lasu na Czarnohorze i w Górach Czywczyńskich. Kraków: Pol. Akad. Umiejętn., 1948. 92 s.
  6. Комендар В. І. Характер верхньої межі лісу на хребті Чорногора в Радянських Карпатах // Укр. ботан. журн. 1955. 12. № 4. С. 12-24.
  7. Коліщук В. Г. Сучасна верхня межа лісу в Українських Карпатах. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 45 с.
  8. Малиновський К. А. Рослинність високогір'я Українських Карпат. К.: Наук. думка, 1980. 280 с.
  9. Стойко С. М. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах, її охорона та заходи ренутарілізації / С. М. Стойко // Лісівнича академія наук України. Наукові праці Вип. №.3 — Львів, 2004. — С.95-101.
  10. Байцар А. Л. Верхня межа лісу // Чорногірський географічний стаціонар. Навчальний посібник. — Львів, 2003, с. 68-74.

Джерела
  • Байцар А. Л.Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина І. — Львів, 2012, с. 101–107.
  • Колищук В. Г. Верхняя граница леса в Украинских Карпатах, ее современное состояние и динамика. Автореферат. К., 1960;
  • Комендар В.Растительность горного хребта Черногора в Восточных Карпатах и ее значение в народном хозяйстве. Автореферат. К., 1954;
  • Комендар В. I. Характер верхньої межі, лісу на хребті Чорногора в Радянських Карпатах. — Ботанічний журнал АН УРСР, т. XII, № 4. К-, 1955;
  • Комендар В. І. До питання про динаміку рослинних поясів у Східних Карпатах. — Ботанічний журнал АН УРСР, т. XIX, № 4, К-, 1957;
  • Комендар В. И. Форпосты горных лесов. Ужгород, «Карпати», 1966;
  • Plesnik Р. Horna hranica lesa. Vyd. Slov. AV Bratislava, 1971.

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.