Весна (картина Боттічеллі)

Італійський історик мистецтв Джорджо Вазарі у своїх — не завжди надійних — Життєписах згадує за 1550 роком картину Боттічеллі, що знаходилася в заміському будинку Кастелло тосканського герцога Козімо I Медічі, на якій була зображена Венера в оточенні Грацій. Версія, про те, що картина належала до оздоблення заміської резиденції Медічі, була спростована лише 1975 року, коли були опубліковані нові джерела про те, що Весна Боттічеллі була створена для міського палацу в Флоренції. Картина знаходилася в кімнаті поряд з «camera terrena» Лоренцо Медічі Пополано. Кімната з диваном, очевидно, була спальнею дружини Лоренцо, Семіраміди д'Апіано. Ця кімната була прикрашена кількома картинами, присвяченими різним чеснотам чоловіка та жінки.

Німецький мистецтвознавець Абі Варбург, засновник іконології, дисципліни, яка займається тлумаченням змісту картин, був першим дослідником, який в своїй дисертації за 1893 рік вказав на літературні джерела «Весни» Боттічеллі. Він вказав на місця з книги «Фасти» Овідія та на цитати з од Горація. Іншими літературними джерелами були пасажі з творів сучасників Боттічеллі Леона-Баттісти Альберті та Анджело Поліціано. Іншими джерелами картини були місця з «Енеїди» Вергілія та поеми «Про природу речей» Лукреція.

Венера під аркою

Уже сам план, ескізи, особливий матеріал (дошки тополі) та виконання картини свідчать про особливу майстерність та витонченість роботи, призначеної для заможного замовника. На картині зображено всіяну квітами галявину під склепінням апельсинового гаю. Людські постаті, зображені на картині, вирізняються на тлі темнозелених трави та гілля дерев. Просвіт між деревами посередині картини виглядає як своєрідна екседра. Гай і галявина були типовим топосом райського саду в тосканській літературі 14-15 століть. На передньому плані зображено переважно помаранчеві дерева з яскравими плодами й цвітом. Окрім того на картині зображено інші дерева й кущі: лаврові кущі біля Зефіра, миртовий кущ за Венерою, а також хвойні рослини (можливо тис), шишки й глиця кипарисів. Квітуча галявина всіяна різноманітними квітами. Фахівці нарахували 190 квітів, 138 з яких вдалося ідентифікувати[1]. Боттічеллі надзвичайно ретельно відтворив півники (присутні на гербі Флоренції), незабудки, дзвіночки, гвоздики, маргаритки, васильки, кульбаби, левкої, гіацинти, жовтець, квіти суниці, троянди. Зображені на картині квіти є типовими для околиць Флоренції й цвітуть в період з березня по травень.

Якщо розглядати персонажів картини справа наліво, можна зауважити сворідний ритм 3-1-3-1. Три персонажі першої групи: бог західного вітру Зефір, поряд з яким дерева вгинаються без плодів; Зефір переслідує Хлориду, зображену в момент перетворення на Флору — у неї з рота вже розлітаються квіти; сама богиня квітів Флора, щедрою рукою розкидає троянди. Щоб підкреслити метаморфозу німфи, Боттічеллі показав, що елементи одягу в Хлориди та Флори розлітаються в різні боки.

Наступна, центральна постать композиції — Венера, богиня садів та любові. Її верховенство художник підкреслює не лише центральним розташуванням, а й двома ореолами з листя мирта (атрибуту Венери) та просвітів між кущем мирта та апельсиновими деревами. Просвіти утворюють арку, що нагадує зображення Мадонни, зокрема й самого Боттічеллі. Жест правої руки Венери спрямований до лівої частини картини. Над Венерою розташований путто (або Ерос) із зав'язаними очима, що скеровує стрілу в середню Хариту.

Ліворуч від Венери розташована група з трьох Харит, які танцюють, узявшись за руки. За Гесіодом, це Аглая («Сяюча»), Ефросина («Благомисляча») і Талія («Квітуча»). Середня Харита (можливо, Ефросина) позирає на Меркурія. Пози Харит нагадують пози дочок Іофора з фрески Боттічеллі «Сцени з життя Мойсея» в Сикстинській капелі. За зразком свого вчителя Філіппо Ліппі Боттічеллі майстерно передає стрункі тіла Харит та Хлориди, які є водночас вдягненими й роздягненими.

Останню групу утворює Меркурій з його атрибутами: шоломом, крилатими сандалями та кадукеєм. Боттічеллі зробив його охоронцем саду, озброєним мечем. Меркурій за допомогою кадукея намагається розвіяти хмари.

Усі персонажі майже не торкаються землі, вони ніби ширяють над нею. Усі жінки на картині здаються вагітними.

Картина «Весна» не висіла на білій стіні (як зараз в Галереї Уффіці), а була вмонтована у високу спинку доволі масивної софи (італ. letuccio), виготовленої з кипарисового дерева[1].

• Bredekamp, H. (1988). Boticelli Primavera: Florenz als Garten der Venus. Frankfurt: Fischer.
• Brown, Alison (2010). The Return of Lucretius to Renaissance Florence. Harvard University Press. ISBN 978-0-674-05032-7. Процитовано 16 липня 2010.
• Capretti, Elena (1 січня 2002). Botticelli. Giunti Editore Firenze Italy. ISBN 978-88-09-21433-0. Процитовано 16 липня 2010.
• Cheney, Liana (1985). Quattrocento Neoplatonism and Medici humanism in Botticelli's mythological paintings. University Press of America. |accessdate= вимагає |url= (довідка)
• Connolly, Sean (October 2004). Botticelli. Gareth Stevens. ISBN 978-0-8368-5648-4. Процитовано 16 липня 2010.
• Cunningham, Lawrence S.; John J. Reich (16 січня 2009). Culture & Values, Volume II: A Survey of the Humanities with Readings. Cengage Learning. ISBN 978-0-495-56926-8. Процитовано 16 липня 2010.
• D'Ancona, M.L. (1983). Boticelli's Primavera: a botanical interpretation, including astrology, alchemy and the Medici. Florence: Olschki.
• Deimling, Barbara (1 травня 2000). Sandro Botticelli, 1444/45-1510. Taschen. ISBN 978-3-8228-5992-6. Процитовано 16 липня 2010.
• Fisher, Celia (2011). Flowers of the Renaissance. London: Lincoln.
• Fossi, Gloria (1998). Botticelli. Primavera. (вид. Inglese). Giunti Editore Firenze Italy. ISBN 978-88-09-21459-0. Процитовано 16 липня 2010.
• Foster, Richard; Pamela Tudor-Craig (1986). The Secret Life of Paintings. Woodbridge, UK: Boydell Press. ISBN 0-85115-439-5.
• Harris, Beth; Steven Zucker. Botticelli's Primavera. SmARThistory. Khan Academy. Процитовано 29 лютого 2012.
• Healey, Tim (5 січня 2011). Denis Healey: the artist within. The Guardian.
• Heyl, Charles Christian (1912). The art of the Uffizi Palace and the Florence Academy. L.C. Page. Процитовано 16 липня 2010.
• Ernst Gombrich, Symbolic Images. Studies in the art of the Renaissance, Phaidon 1972.
• Mattern, Joanne (January 2005). Sandro Botticelli. ABDO Group. ISBN 978-1-59197-839-8. Процитовано 16 липня 2010.
• Michalski, S. (2003). Venus as Semiramis: A New Interpretation of the Central Figure of Botticelli's Primavera. Artibus et Historiae 24: 213–222.

Зовнішні відеофайли
	Smarthistory - Botticelli's Primavera

• Aby Warburg: Sandro Botticellis «Geburt der Venus» und «Frühling». [Diss. Straßburg 1893]. In: Aby M. Warburg: Ausgewählte Schriften u. Würdigungen. Hrsg. von Dieter Wuttke. Baden-Baden 1980, ISBN 3-87320-400-2, S. 11-64.

• Астрологічна інтерпретація (італ.) Архівовано 17 травня 2013 у Wayback Machine.
• Фоторепродукція картини (26 гігапіксель)