Леон-Баттіста Альберті
Лео́н-Батті́ста Альбе́рті (англ. Leon Battista Alberti; 14 лютого 1404[1][2], Генуя, Італія[4][2] — 25 квітня 1472[5][2], Рим, Папська держава[4][2]) — італійський архітектор, вчений, письменник і музикант епохи Відродження. Уславлений теоретик мистецтва, автор проектів архітектурних споруд в різних містах Італії ранішньої доби Відродження. Сам не будував, за його проектами будували місцеві архітектори — практики. Його архітектурні ідеї, однак, мали значний вплив на розвиток архітектури Італії доби Високого Відродження. Леон-Баттіста Альберті створив новий тип католицького плану храму з урахуванням грецького хреста а також з архітектурними елементами давньоримської архітектури. Залишив багатий теоретичний спадок.
| Леон-Баттіста Альберті | |
|---|---|
| англ. Leon Battista Alberti англ. Leon Battista degli Alberti | |
 | |
| Народження | 14 лютого 1404[1][2] |
| Смерть | 25 квітня 1472[5][2] (68 років) |
| Поховання | Санта-Кроче |
| Релігія | Католицька церква |
| Національність | італієць |
| Країна (підданство) |
 Генуезька республіка |
| Навчання |
Падуанський університет і Болонський університет ·Гаспарен де Бергамо[2] |
| Діяльність | філософ, мовознавець, криптограф, поет, архітектор, architectural theoretician, теоретик музики, музикознавець, скульптор, письменник, медальєр, художник, математик, драматург, органіст, науковець |
| Праця в містах | Падуя[6], Рим[6], Флоренція[6], Феррара[6], Флоренція[6], Рим[6], Рим[7], Флоренція[7], Болонья[7] і Падуя[7] |
| Архітектурний стиль | Італійське Відродженняd |
| Найважливіші споруди | Базиліка Сант Андреа, Церква Сан-Себастьяно, De picturad і Apologi centumd |
 Леон-Баттіста Альберті у Вікісховищі | |
На широке розповсюдженя ідей Альберті зіграли мода на античність в італійському суспільстві, авторитет самого Альберті, використання в творах вульгати (некласичного варіанту латини) і життя в Римі, що був відомим мистецьким центром тогочасної Італії.
Біографія
У вигнанні
Родина походила з Флоренції. Л.-Б. Альберті народився в місті Генуя, бо родину примусили покинути рідне місто з політичних міркувань. Заможність батьків дала змогу отримати добру освіту. Альберті сім років навчався в університеті міста Падуя, де опановував гуманітарні науки, а потім в університеті міста Болонья, де вивчав юридичні дисципліни. Отримав звання доктора права.
Доля подарувала Альберті зустріч з Томмазо Парентучеллі, священиком і гуманістом. Виходець з провінційної Сарцани, Томмазо Парентучеллі зробить блискучу кар'єру і стане папою римським під ім'ям Миколай V. Томмазо не забуде Альберті, коли знов зустріне того в Римі і буде підтримувати дружні стосунки до своєї смерті. А винахідник Альберті отримав можливість вивчати античність, писати трактати, розробляти різні наукові проблеми, не обтяжуючи себе клопотаннями про хліб і помешкання.
Закордонні подорожі
Після закінчення Болонського університету у 1428, був прийнятий у свиту кардинала Альбергаті. Разом з ним подорожував по Німеччині, Нідерландам, Франції.
В Римі
З 1432 прибув у Рим, де став працівником канцелярії папи римського, там служив майже 30 років. Стабільний фінансовий стан дозволив зосередитися на теоретичних проблемах в гуманітарних галузях.
Помер в Римі.
Друковані твори
- «Описи міста Рим»
- «Про переваги і недоліки науковців»
- «Про юриспруденцію»
- трактат «Про родину»
- трактат «Про архітектуру»
- повчальний твір «Застольні бесіди»
- математичний твір «Про принципи складання кодів», зараз втрачений тощо.
- «Про живопис»,
- «Про статую» і особливо
- «10 книг про будівництво», що є своєрідною архітектурно-будівельною енциклопедією 15 ст.
У своїх наук. роботах Альберті розробив основні теоретичні проблеми стилю Відродження в образотворчому мистецтві і архітектурі.
Серед інших досліджень Альберті, новаторських в своїй області, був трактат з криптографії, De componendis cifris, та перша італійська граматична система.
Твори
Значні архітектурні твори Альберті (проекти): Палаццо Ручеллаї у Флоренції (1451—56), церкви Сан-Франческо у Ріміні (1446), Санта Новелла у Флоренції (1470), Церква Сан-Себастьяно (Мантуя), базиліка Сант Андреа, Мантуя.
Архітектурні проекти
- Головний фасад церви Санта Марія Новелла (1456 — 70)
- Палаццо Руччелаї (1446-51) (обидва у Флоренції)
- Церква Сан-Себастьяно (Мантуя)
- Церква Санта Андреа у Мантуї
- Церква Сан-Франческо (1447-68) у Ріміні (план перебудови готичного храму на ренесансний (Храм Малатести)
Див. також
Примітки
- http://www.treccani.it/enciclopedia/leon-battista-alberti_(Dizionario-Biografico)/
- Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 42. — ISBN 978-2-221-06888-5
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11850147X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- RKDartists
- Czech National Authority Database
Джерела
- Альберти Леон Баттиста. Десять книг о зодчестве: В 2т. М., 1935—1937
- Мастера искусств об искусстве. Т.2. Эпоха Возрождения/Под ред. А. А. Губера, В. Н. Гращенкова. М., 1966
- Ревякина Н.В. Итальянское Возрождение. Гуманизм второй половины XIV-первой половины XV века. Новосибирск, 1975
- Сочинения итальянских гуманистов эпохи Возрождения (XV в)/Под ред. Л. М. Брагиной. М., 1985
- История культуры стран Западной Европы в Эпоху Возрождения // Под ред. Л. М. Брагиной. М.: Высшая школа, 2001
- Зубов В. П. Архитектурная теория Альберти. — Санкт-Петербург: Алетейя, 2001. ISBN 5-89329-450-5.
- Аникст А. Выдающийся зодчий и теоретик искусства // Архитектура СССР, 1973 № 6. С. 33-35
- Маркузон В. Место Альберти в архитектуре раннего Возрождения // Архитектура СССР, 1973 № 6. С. 35-39.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., стор. 149