Ветлуга (місто)

Місто Ветлуга є одним із стародавніх поселень на річке Ветлугі. Вважається, що на цьому місці в XIII століття правителем марійського Ветлузького князівства (розташовувалося на заході Марійського краю) було засновано місто Юр.

Точний час заснування і місцезнаходження міста не відомо. Більшість істориків вважає, що воно знаходилось у лівобережній низькою заболоченій частині Поветлужье на березі річки Юр'ївка (притоці річки Ветлуги) поблизу місця розташування сучасного міста Ветлуги. За іншою версією, місто Юр знаходився на правому (високому) березі Ветлуги в точності на місці розташування сучасного міста.

Відомо, що в 1280-х роках кугуз Бай зміцнив вже існувала до того моменту селище Юр. У той час місто було одним з основних укріплених пунктів князівства. Через Поветлужье проходив з півночі на південь дуже важливий сухопутно-водний шлях з Північна Двіни на басейн Волгу. Через місто також проходила з заходу на схід велика сухопутна дорога з костромських земель в марійські.

У XIV столітті Ветлузький кугуз Ош Пандаша об'єднав родову знати, залучив на свій бік татар і в ході дев'ятнадцятирічної війни розбив Галич-мерського князя Андрія Федоровича.

У січні 1468 рік а рать галицьких князів під начальством князя Семена Романовича Ярославського, який діяв за наказом Великого князя московського Івана III Васильовича, завоювала місто[2].

"Послав на черемису князя Семена Романовича, а з ним багатьох дітей боярських двору свого; і совокупівшеся, вси пойдоша з Галича на Николин день, Грудень 6, і пойдоша ліски без шляху, а зима була велми студена. Тоя ж зими генваря 9, на Хрещення Господнє, рать великого князя прийшов в землю черемісскую, і багато зла учініша мешканця того краю людей ізсекоша, а інших у полон поведоша, а інших ізожгоша; а коні їх і всяку живність, чого не можна з собою имати, то все ізсекоша; а що було живота їх, то все взяша, і повоеваша всю землю ту, а досталь пожгоша, а до Казані за єдиний день не доходили і, возвратівшеся, приидоша до великого князя вси здорові. "

"І була убивства людська велика, і кровьмі поліяся варварська земля; блату і нетрі, і озера і річки намостішаяся черемісскімі кістьми ".

Юр був зруйнований і спалений повністю. Прилегла місцевість була спустошена, залишалася малонаселеній кілька десятиліть. Поступово вона заселялася російськими переселенцями, які заснували поблизу цього місця кілька сіл.

У першій половині XVII століття правобережжі Ветлуги вже було заселено російськими, де між іншими селами існувала село Шулепнікова Ветлузького волості Костромського намісництва. В 1606 рік у Дозорець Іван Ситін і Михайло Тюхін засвідчили на цьому місці Воскресенський цвинтар і село Щуплікову (в пізніших документах — Щупліно, Щулепніково). В 1637 рік у село була подарована царем Михайлом Федоровичем княжні Мстиславській. З будівництвом в першій половині XVIII століття церкви село отримує нове ім'я: Верхнє Воскресіння.

В 1778 рік у село було куплено дійсним таємним радником Костромським генерал-губернатором Олексієм Петровичем Мельгунова за 8600 рублів разом з усім майном і населенням, що складається з 82 душ чоловіків (рахунок вівся тільки чоловічого населення). За Указом Катерини II від 5 (18) вересня 1778 рік а село було перетворено в Повіт (Росія) Ветлугу (Костромське намісництво, Унженскому провінція ). Сам Мельгунов і попросив для колишнього свого села статус міста.

Але в народі є інша легенда про те, як Верхнє Воскресенське стало містом Ветлугу. Нібито жителі села, затіявши перетворити його в місто, послали делегацію бити про те чолом матінці-імператриці. Прийняв їх Потьомкін, обіцяв задовольнити прохання з умовою, що вони в своїх сільських костюмах і постолах станцюють «російського» перед Катериною. Ветлужане протанцювали на палацовому паркеті, цариця, вдосталь посміявшись, підписала указ про заснування міста Ветлуги. З тих пір пішов вислів «Ветлузького личакарі виплясалі Ветлугу».

Під час Уренського заколоту місто з 29 серпня по 4 вересня 1918 року перебуває під владою заколотників.