Ветлуга (місто)


Ветлу́га (марій. Юр) місто (з 1778) Нижегородської області Росії. Адміністративний центр Ветлузького муніципального району.

Вид кварталу у церкви Катерини Великомучениці
місто Ветлуга
Герб міста
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Нижньогородська область
Муніципальний район Ветлузький район
Код ЗКАТУ: 22218501000
Код ЗКТМО: 22618101001
Основні дані
Час заснування 1606
Населення 8470 человек (2016)
Поштові індекси 606860
Телефонний код +7 83150
Географічні координати: 57°51′20″ пн. ш. 45°46′52″ сх. д.
Висота над рівнем моря 110 м
Мапа

Ветлуга


Ветлуга


 Ветлуга у Вікісховищі

Географія

Автодорожній міст через Ветлугу

Місто розташоване на правому підвищеному березі річки Ветлуги, при впадінні в неї річки Красниці, за 47 км на північ від залізничної станції Урень на новій лінії Транссибу. Через місто проходить автодорога Р157 Урень Котлас.

Історія

Населений пункт був заснований в 1636 рік у (за іншими даними — в XIII столітті). Статус міста отримав в 1778 рік у. Місто було адміністративним центром найбільшого в Поветлужьї повіту[1].

За даними перепису 1897 року в повіті проживало 120,8 тис. люд.

  • в тому числі росіяни — 98,2 %;
  • Марійці — 1,6 %.
  • У повітовому місті Ветлузі проживало 5 179 люд.

Марійське поселення в районі сучасного міста

Місто Ветлуга є одним із стародавніх поселень на річке Ветлугі. Вважається, що на цьому місці в XIII століття правителем марійського Ветлузького князівства (розташовувалося на заході Марійського краю) було засновано місто Юр.

Точний час заснування і місцезнаходження міста не відомо. Більшість істориків вважає, що воно знаходилось у лівобережній низькою заболоченій частині Поветлужье на березі річки Юр'ївка (притоці річки Ветлуги) поблизу місця розташування сучасного міста Ветлуги. За іншою версією, місто Юр знаходився на правому (високому) березі Ветлуги в точності на місці розташування сучасного міста.

Відомо, що в 1280-х роках кугуз Бай зміцнив вже існувала до того моменту селище Юр. У той час місто було одним з основних укріплених пунктів князівства. Через Поветлужье проходив з півночі на південь дуже важливий сухопутно-водний шлях з Північна Двіни на басейн Волгу. Через місто також проходила з заходу на схід велика сухопутна дорога з костромських земель в марійські.

У XIV столітті Ветлузький кугуз Ош Пандаша об'єднав родову знати, залучив на свій бік татар і в ході дев'ятнадцятирічної війни розбив Галич-мерського князя Андрія Федоровича.

У січні 1468 рік а рать галицьких князів під начальством князя Семена Романовича Ярославського, який діяв за наказом Великого князя московського Івана III Васильовича, завоювала місто[2].

"Послав на черемису князя Семена Романовича, а з ним багатьох дітей боярських двору свого; і совокупівшеся, вси пойдоша з Галича на Николин день, Грудень 6, і пойдоша ліски без шляху, а зима була велми студена. Тоя ж зими генваря 9, на Хрещення Господнє, рать великого князя прийшов в землю черемісскую, і багато зла учініша мешканця того краю людей ізсекоша, а інших у полон поведоша, а інших ізожгоша; а коні їх і всяку живність, чого не можна з собою имати, то все ізсекоша; а що було живота їх, то все взяша, і повоеваша всю землю ту, а досталь пожгоша, а до Казані за єдиний день не доходили і, возвратівшеся, приидоша до великого князя вси здорові. "

"І була убивства людська велика, і кровьмі поліяся варварська земля; блату і нетрі, і озера і річки намостішаяся черемісскімі кістьми ".

Юр був зруйнований і спалений повністю. Прилегла місцевість була спустошена, залишалася малонаселеній кілька десятиліть. Поступово вона заселялася російськими переселенцями, які заснували поблизу цього місця кілька сіл.

Історія міста Ветлуги

У першій половині XVII століття правобережжі Ветлуги вже було заселено російськими, де між іншими селами існувала село Шулепнікова Ветлузького волості Костромського намісництва. В 1606 рік у Дозорець Іван Ситін і Михайло Тюхін засвідчили на цьому місці Воскресенський цвинтар і село Щуплікову (в пізніших документах — Щупліно, Щулепніково). В 1637 рік у село була подарована царем Михайлом Федоровичем княжні Мстиславській. З будівництвом в першій половині XVIII століття церкви село отримує нове ім'я: Верхнє Воскресіння.

В 1778 рік у село було куплено дійсним таємним радником Костромським генерал-губернатором Олексієм Петровичем Мельгунова за 8600 рублів разом з усім майном і населенням, що складається з 82 душ чоловіків (рахунок вівся тільки чоловічого населення). За Указом Катерини II від 5 (18) вересня 1778 рік а село було перетворено в Повіт (Росія) Ветлугу (Костромське намісництво, Унженскому провінція ). Сам Мельгунов і попросив для колишнього свого села статус міста.

Але в народі є інша легенда про те, як Верхнє Воскресенське стало містом Ветлугу. Нібито жителі села, затіявши перетворити його в місто, послали делегацію бити про те чолом матінці-імператриці. Прийняв їх Потьомкін, обіцяв задовольнити прохання з умовою, що вони в своїх сільських костюмах і постолах станцюють «російського» перед Катериною. Ветлужане протанцювали на палацовому паркеті, цариця, вдосталь посміявшись, підписала указ про заснування міста Ветлуги. З тих пір пішов вислів «Ветлузького личакарі виплясалі Ветлугу».

Під час Уренського заколоту місто з 29 серпня по 4 вересня 1918 року перебуває під владою заколотників.


Населення

Чисельність населення
1856[3]1897[3]1913[3]1931[3]1939[3]1959[4]1970[5]
3000520064005900810010 0169817
1979[6]1989[7]1992[3]1996[3]1998[3]1999[8]2000[3]
10 04810 19010 20010 20010 40010 29810 200
2001[3]2002[9]2003[3]2005[3]2006[3]2007[3]2008[10]
10 100964196009400940094009386
2009[10]2010[9]2011[10]2012[11]2013[12]2014[13]2015[14]
9413895489598800873085558503
2016[15]2017[16]
84708501

Примітки

  1. Ветлузький повіт до 1917 року
  2. Сколько лет городу Ветлуга?
  3. Народная энциклопедия «Мой город». Ветлуга (город). Архів оригіналу за 17 червня 2014. Процитовано 17 червня 2014.
  4. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  5. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  6. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  7. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  8. Постановление Законодательного Собрания области от 17.06.1999 № 184 «Об установлении формулы расчета суммы единого налога на вмененный доход, значения базовой доходности, повышающих (понижающих) коэффициентов в сфере розничной торговли на территории Нижегородской области». Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 2 травня 2016.
  9. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность и размещение населения Нижегородской области. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
  10. Нижегородская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2008-2016 годов
  11. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  12. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  13. Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  14. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  15. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  16. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.