Вибори столиці Олімпійських ігор 2008

Бажання прийняти у себе Паралімпійські та Олімпійські ігри 2008 висловили 10 міст: Бангкок, Каїр, Гавана , Куала-Лумпур, Севілья, Торонто, Париж, Стамбул, Пекін та Осака. Міжнародний олімпійський комітет після оцінки всіх поданих заявок вибрав 5 міст, з яких треба було зробити вибір на 112-й сесії МОК. Цими 5 містами стали Торонто, Париж, Стамбул, Пекін та Осака.

Кандидатуру Пекіна було обрано 13 липня 2001 року.

Процес виборів

Процес вибору олімпійської столиці починається з того, що Національний олімпійський комітет (НОК) подає заявку свого міста в Міжнародний олімпійський комітет (МОК), і закінчується обранням столиці членами МОК під час чергової сесії. Процес регулюється Олімпійською хартією, як зазначено в главі 5, правилі 34.[1]

Починаючи з 1999 року процес складається з двох етапів. Під час першої фази, яка починається відразу після закінчення терміну подання заявок, «міста-заявники» зобов'язані відповісти на низку запитань, що охоплюють теми, важливі для успіху організації ігор. Ця інформація дозволяє МОК аналізувати можливості майбутніх організаторів, сильні і слабкі сторони їхніх планів. Після детального вивчення поданих анкет і подальших доповідей, Виконавча рада МОК вибирає міста, які беруть участь у наступному етапі. Другий етап є справжньою кандидатською стадією: міста, заявки яких прийняті (далі їх називають «міста-кандидати»), зобов'язані подати другу анкету у вигляді розширеного, детальнішого кандидатського портфеля.[2] Ці портфелі уважно вивчає Оцінювальна комісія МОК, яка складається з членів МОК, представників міжнародних спортивних федерацій, НОК, спортсменів, Міжнародного Паралімпійського Комітету та міжнародних експертів у різних галузях.[3] Члени оцінювальної комісії потім роблять чотириденний огляд кожного з міст-кандидатів, де вони перевіряють запропоновані спортивні споруди і резюмують щодо деталей у кандидатських портфелях. Оцінювальна комісія описує результати своєї перевірки у звіті, який вона надсилає членам МОК за місяць до сесії МОК.[2]

Сесія МОК, на якій обирають місто-організатор, відбувається в країні, яка не подавала заявку на право бути господарем Олімпіади.[2] Вибори проводять активні члени МОК (за винятком почесних і шанованих членів), що прибули на сесію, кожен з яких має один голос. Учасники з країн, місто яких бере участь у виборах, не голосують допоки місто ще не вибуло. Голосування відбувається в кілька раундів, поки одна із заявок не набирає абсолютної більшості голосів; якщо цього не відбувається в першому турі, то заявка з найменшою кількістю голосів вибуває, і голосування повторюється. У разі рівності очок за найменшу кількість голосів, проводиться спеціальний тур голосування із якого переможець виходить до наступного раунду.[4][5] Після оголошення міста-господаря делегація цього міста підписує «договір міста-господаря» з МОК, який делегує обов'язки організатора ігор місту і відповідному НОК.[6]

Оцінювання

Робоча група розділила Звіт про оцінку на десять докладних тем і зважень. Робоча група поставила позначку 6 (за шкалою від 0 до 10) як мінімальний необхідний рівень. Ця позначка стосувалася загальної оцінки і оцінки кожної з 10 тем. При виставленні оцінки робоча група дивилась на такі критерії як: якість, кількість, місце, концепція тощо.[7]

Вибули 5 заявок:

Таблиця балів робочої групи МОК для оцінки якості і здійсненності заявки
Критерії Вага Бангкок Пекін Каїр Гавана Стамбул Куала-Лумпур Осака Париж Севілья Торонто
Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max
Проживання 5 10.0 10.0 9.8 10.0 4.4 4.6 3.2 3.9 5.9 6.5 5.1 5.4 9.6 9.8 10.0 10.0 3.6 3.9 7.7 7.9
Умови довкілля і вплив на нього 2 4.3 6.2 5.3 6.8 2.8 3.8 4.3 5.3 5.8 7.2 3.0 4.8 7.0 8.0 7.0 8.0 5.0 6.8 7.5 8.2
Досвід минулих спортивних змагань 2 6.0 7.0 6.0 7.0 5.0 7.0 5.0 7.0 4.5 6.5 5.0 7.0 7.5 8.5 8.5 9.5 7.5 8.5 7.0 8.5
Загальна інфраструктура 5 1.5 3.2 3.8 5.4 0.6 2.3 0.6 1.3 3.7 4.6 4.5 6.7 7.1 8.0 7.6 8.5 3.5 5.0 6.3 7.6
Урядова підтримка, юридичні питання та громадська думка 1 5.3 6.0 6.8 7.4 5.4 6.1 5.3 6.0 6.1 6.7 5.1 5.7 6.7 6.7 6.7 6.7 6.7 6.7 6.8 7.5
Олімпійське(і) село(а) 4 5.3 6.8 8.0 9.0 4.4 6.5 6.8 8.1 5.5 7.2 5.3 6.8 5.8 8.2 7.2 8.7 7.2 8.6 5.9 8.0
Загальний проект і спадщина 3 4.0 5.0 7.0 8.0 4.0 5.0 4.0 5.0 6.0 7.0 3.0 5.0 6.0 7.0 8.0 9.0 4.0 7.0 6.0 8.0
Безпека і охорона 3 5.4 7.3 6.4 7.7 4.9 6.4 6.3 7.0 5.7 7.1 6.1 7.1 7.4 8.7 7.0 8.4 6.6 7.9 8.0 9.0
Спортивні комплекси 4 3.6 5.9 6.3 7.9 3.1 6.3 2.0 5.3 5.9 7.9 3.1 4.6 6.0 8.0 7.2 8.5 6.5 7.8 7.2 8.6
Транспортна концепція 4 3.7 5.4 6.3 7.6 3.7 4.7 3.6 5.3 6.1 7.6 5.6 7.4 6.9 7.9 7.7 9.0 4.2 6.4 7.5 8.7

Вибори
Місто НОК 1-й раунд 2-й раунд
Пекін
 КНР 44 56
Торонто
 Канада 20 22
Париж
 Францiя 15 18
Стамбул
 Туреччина 17 9
Осака
 Японiя 6 —

Примітки
  1. Olympic Charter (PDF). International Olympic Committee. 1 вересня 2004. ISBN 92-9149-001-6. Архів оригіналу за 9 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  2. Host City Election Procedure. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 19 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  3. Role and composition of the Evaluation Commission. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 13 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  4. FAQ - ELECTION OF AN OLYMPIC GAMES HOST CITY - Host city election. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  5. Election procedure. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 1 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  6. The Organizing Committees of the Olympic Games. The Movement. International Olympic Committee. Процитовано 4 червня 2008.
  7. Report by the IOC candidature acceptance working group to the IOC Executive Board (PDF). International Olympic Committee. 14 березня 2008. с. 97. Процитовано 1 серпня 2012.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.