Вигуричі
Вигу́ричі — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 255 осіб.
| село Вигуричі | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Волинська область |
| Район/міськрада | Луцький |
| Рада | Чаруківська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1583 |
| Населення | 255 |
| Площа | 0,081 км² |
| Густота населення | 3148,15 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45627 |
| Телефонний код | +380 332 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°35′12″ пн. ш. 25°06′48″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
226 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Першотравнева, 31, с. Чаруків, Луцький р-н, Волинська обл., 45653 |
| Карта | |
  Вигуричі | |
 Вигуричі | |
| Мапа | |
| |
Історія
1583 року пан Богдан Віґура платить подимний податок з маєтку князя Юрія Чарторийського села Віґурич в повіті Луцькому[1].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 245 осіб, з яких 93 чоловіки та 152 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 255 осіб.[3]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,43 % |
| російська | 1,57 % |
Пам'ятки археології
На території села відомі наступні пам'ятки археології:
- В урочищі «Корчунок» — два кургани невизначеного часу, один з яких має висоту 3,5 і діаметр 22,3, а інший дуже пошкоджений оранкою.
- На території села, поблизу клубу — давньоруське поселення.
- За 1,5 км на північний захід від села, на підковоподібному мисі першої надзаплавної тераси правого берега р. Полонка (правосторонній доплив р. Чорногузки) висотою 6 м над рівнем заплави, на північ від шосейної дороги спорученням Луцьк–Львів — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею до 2 га. Речові матеріали зібрані по обидві сторони від лінії електропередач.
- За 1,5 км на північ від села, на північ від саду і на північний схід від городньої бригади, на схилі першої надзаплавної тераси правого берега р. Полонка висотою 6–8 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІІ-XIV ст. площею до 3 га.
- За 0,5 км на захід від села — поселення давньоруського часу ХІІ–ХІІІ ст.
Примітки
- Jednostka - Szukaj w Archiwach. www.szukajwarchiwach.gov.pl (Староукраїнська, польська.). с. 626. Процитовано 13 жовтня 2019.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
Література
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 189—190.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.