Видренко Дмитро Олександрович

Народився 20 червня 1909 року в селі Литвинівці. нині Валківського району Харківської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 2 класи сільської школи. Працював слюсарем у місті Єнакієвому, нині Донецької області.

До лав РСЧА призваний у квітні 1941 року Орджонікідзевським РВК. Учасник німецько-радянської війни з жовтня 1941 року. Двічі, у 1942 та 1943 роках, був поранений.

Особливо рядовий Д. О. Видренко відзначився під час бойових дій у Прибалтиці. 18 серпня 1944 року 3-ій мотострілецький батальйон отримав бойове завдання затримати наступ супротивника по шосе на Шяуляй поблизу населеного пункту Косцюки. На світанку, під прикриттям кулеметно-артилерійського вогню, батальйон висунувся на вказаний рубіж. Протитанкова гармата, замковим у обслузі якої був Д. О. Видренко, зайняла вогневу позицію в районі кладовища на північний захід від Косцюків і підтримувало вогнем висування 8-ї мотострілецької роти. супротивник, виявивши висування 8-ї роти до важливої магістралі, розпочав атаку силами мотопіхоти. Влучним вогнем обслуга гармати розбила ворожі машини і розсіяла його мотопіхоту, змусивши її відступити. Наступного дня, 19 серпня, до батальйону ворожої мотопіхоти при підтримці 18 танків відновили спроби вирватись на магістраль і обійти батальйон з флангу. Рядовий Д. О. Видренко отримав наказ від командира гармати підпустити танки супротивника на близьку відстань і знищити їх. Коли танки підійшли на відстань 100—150 метрів, навідник М. Х. Писаренко влучним вогнем підбив 4 машини, але й сам був поранений. Замковий Д. О. Видренко, замінивши навідника, двома пострілами підбив середній танк і «Пантеру» супротивника, а вогнем з автомату відсікав ворожу піхоту. У цей час заряджаючий М. Є. Сергеєв підбив ще 1 танк, але пострілом з САУ гармата була виведена з ладу. Тоді артилеристи гранатами підбили ще 1 танк супротивника, а решту змусили відступити, тим самим утримавши рубіж оборони.[1]

Після закінчення війни Д. О. Видренко був демобілізований і повернувся у місто Єнакієве. Працював начальником механічного цеху шахти «Юнком», а згодом — слюсарем-інструментальником шахти «Новий Юнком». Член КПРС з 1952 року.

Помер 15 червня 1988 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», рядовому Видренку Дмитру Олександровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7665).

Також нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) і медалями.

• Видренко Дмитро Олександрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).