Винницька Ярина Володимирівна

Ярина Винницька народилась в Львові. Батько — інженер, викладач Львівської політехніки, мати — українська філологиня.

Закінчила Львівський Національний університет ім. Івана Франка за спеціальністю «англійська філологія». Пізніше в тому ж університеті здобула другу вищу освіту за спеціальністю «психологія». Під час навчання в університеті була активною учасницею «Студентського братства» та брала участь у Революції на граніті.

З 1995 по 2003 рік викладала на факультеті іноземних мов у Львівському університеті імені Івана Франка, закінчила аспірантуру і підготувала дисертаційне дослідження з психолінгвістики («Вплив акцентуації особистості на авторський стиль на матеріалі творчості Ернеста Гемінґвея»).

З 1996 по 2005 рік займалась у студії Театру ім. Леся Курбаса, досліджувала традиційний спів України, була співзасновницею театральної студії «Майстерня пісня» разом із Наталією Половинкою та Сергієм Ковалевичем (нині театр «Слово і Голос»).

Брала активну участь у Помаранчевій революції та Євромайдані.

Мешкала у Великій Британії та Канаді.

Проживає у Львові.

Ярина Винницька неодноразово публікувалася у виданнях «Збруч»[1], «PostПоступ», «Газета по-українськи», «Український тиждень»[2].

Авторка артбуків «Скриня. Речі Сили»[3], «Наречена», «У країні сирних коників»[4], «Школа Різдва»[5].

Переклала книги Елізабет Ґілберт «Їсти молитися кохати» (ВСЛ, 2015)[6], Станіслава Ґрофа «Психологія майбутнього», Екхарта Толле «Сила моменту Тепер», «Нова Земля» (Terra Incognita, 2016—2019).

Організовувала численні книжкові презентації, майстеркласи, круглі столи і панельні дискусії в межах Книжкового Арсеналу і Форуму видавців. Організувала приїзди в Україну психотерапевтів Станіслава Ґрофа і Берта Геллінґера, концерти гуртів «Хорея Козацька» та «Курбаси».

У 2016 році Ярина Винницька разом із Дмитром Осиповим заснувала арт-платформу Ковчег Україна, метою якої є популяризація української культурної спадщини.

У 2017 році разом із Юрієм Чопиком стала співзасновницею і головною редакторкою видавництва «Terra Incognita», кураторкою спецпроєкту «Золота українська полиця», що презентує знакові твори української літератури у формі артбуків. На 2020 рік у цій серії вийшли книги Тараса Прохаська, Григорія Сковороди, Миколи Гоголя, Олеся і Громовиці Бердник.

Ярина Винницька є також авторкою і креативною продюсеркою масштабного мистецького проєкту «Ковчег Україна: музика»,[7] який вперше транслювався онлайн 24 жовтня 2020 року. Проєкт поєднує шедеври української музичної спадщини від архаїчних колядок і класичних творів до сучасних експериментів ДахиБрахи. Крім того, він символізує музичний ковчег, метою якого є зберегти українську спадщину і донести цей скарб до наступних поколінь. У цьому проєкті Ярина організувала співпрацю майже 200 учасників зі всієї України: гурту «ДахаБраха», «Курбаси», чоловічого хору «Дударик», Київського дівочого хору імені Миколи Лисенка, Сергія Жадана, поліську співачку Домінікою Чекун. Молодіжний симфонічний оркестр України під керівництвом Оксани Линів також брав участь у проєкті.[8]

2021 року Міністерство культури запросило проект Ярини Винницької до святкування 30-річчя Незалежності України і організації фестивалю Ковчег Україна: 10 століть української музики — як авторку і креативну продюсерку дійства.[9]

• 2016 — артбук «Скриня. Речі Сили» — Найкраща книга Форуму видавців 2016, особиста відзнака мера Львова.
• 2017 — артбук «Наречена» — Найкраща книга Форуму видавців 2017, Найкраща книга в номінації «Дитяче свято» Всеукраїнського рейтингу «Книга року».
• 2018 — різдвяна казка зі Львова «У країні сирних коників» пройшла державний конкурс на закупівлю у бібліотеки України.
• 2019 — «Байки Харківські» Григорія Сковороди — лауреат Книжкового Арсеналу за найкращий дизайн, найкраща книга Букфоруму у номінації «Класична література».

• Винницька Ярина Володимирівна у соціальній мережі «Facebook»
• Ярина Винницька: «Моя скриня — найцінніше, що у мене є з матеріальних речей» Vezha.org
• ЯРИНА ВИННИЦЬКА: ПРО РЕЧІ СИЛИ, КОВЧЕГ «УКРАЇНА» ТА СТІНГА
• Дім-музей Ярини Винницької 80 років зберігає родинні скарби. Gazeta.ua
• Село цурається, а Vogue публікує українські вишиванки, — журналістка. Громадське радіо