Водозвідна вежа
Водозвідна вежа або Свіблова вежа (рос. Водовзво́дная башня або Сви́блова) — південно-західна наріжна вежа Московського Кремля. Розташована на розі Кремлівської набережної і Олександрівського саду біля берега Москви-ріки. Споруджена в 1488 році за проектом італійського архітектора Антоніо Джиларді[1][2].
Водозвідна вежа | |
Дата створення / заснування | 1488 |
---|---|
Держава | Росія |
Адміністративна одиниця | Москва |
Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd |
Висота | −61,25 м |
Водозвідна вежа у Вікісховищі |
Назва Свіблова походить від прізвища боярського роду Свібло, чий двір примикав до вежі з боку Кремля[1]. Сучасну назву отримала в 1633 році після установки підйомної машини Христофора Галовея, яка подавала воду з Москви-ріки у Кремль. Це був перший у Москві напірний водогін, за допомогою якого по системі свинцевих труб вода з вежі розводилася по внутрішніх палацах і садах[3][2].
В 1805 році вежу через крайню ветхість розібрали і за архівними кресленнями перебудували на старому фундаменті. В 1812-му вона була підірвана солдатами Наполеона при відступі з Москви[4]. Сім років по тому під керівництвом Йосипа Бове будівлю відновили, проте у зовнішній вигляд були внесені деякі зміни[4]
З 1937 року вершину вежі прикрашає рубінова зірка з розмахом променів в три метри.
Примітки
- Памятники архитектуры, 1983, с. 308.
- Бартенев, 1912, с. 205.
- Кремль в Москве, 1883, с. 91.
- Бартенев, 1912, с. 209.
Література
- Анучин Д. Н., Айхенвальд Ю. И. и др. Москва в её прошлом и настоящем. — Москва: Товарищество «Образование», 1909. — С. 140. — 179 с.
- Бартенев С. П. Кремлёвские стены и башни в XIX столетии // Московский Кремль в старину и теперь. — Москва: Издание Министерства Императорского двора, 1912. — Т. 1. — С. 57—209. — 259 с.
- Букин С. О. Банки в условиях коррупции. — Москва, Берлин: DirectMedia, 2016. — С. 146.
- Викторов А. Е. Опись ветхостей в башнях и стенах Московского Кремля, Китая города и Белого города. — 1667. — С. 2—3. — 16 с.
- Воротникова И. А., Неделин В. М. Кремли, крепости и укрепленные монастыри русского государства XV—XVII веков. Крепости Центральной России. — Москва: БуксМАрт, 2013. — С. 172. — 887 с. — ISBN 978-5-906190-01-7.
- Гончарова А. А., Хамцов А. И. Кремлёвские укрепления в XVII веке // Стены и башни Кремля. — Москва: Московский рабочий, 1980. — С. 50. — 72 с.
- Жуков К. С. История Москвы в датах. — Москва: ОЛМА Медиа Групп, 2013. — С. 72—74.
- Забелин И. Е. Домашний быт русских царей в XVI и XVII столетиях. — Москва: Ступин, Проспект, 1902, 2018. — 368 с. — ISBN 9785392227488.
- Забелин И. Е. Домашний быт русских царей прежнего времени // Учёно-литературный журнал «Отечественные записки. Год тринадцатый» / Краевский А.. — Санкт-Петербург: Типография военно-учебных заведений, 1851. — С. 519.
- Земцов С. М. Архитекторы Москвы второй половины XV и первой половины XVI века // Зодчие Москвы XV—XIX вв.. — Москва: Московский рабочий, 1981.
- Иванов В. Н. Московский Кремль. — Москва: Искусство, 1971. — С. 32—36.
- Либсон В. Я., Домшлак М. И., Аренкова Ю. И. и др. Кремль. Китай-город. Центральные площади // Памятники архитектуры Москвы. — Москва: Искусство, 1983. — С. 308. — 504 с. — 25 000 экз.
- Макаров О. Как напоили Москву // Популярная механика. — 2012. — № № 1 (111). — С. 82.
- Нечаев С. Ю. Знаменитые итальянцы в России. — Москва: АСТ-Пресс Книга, 2010. — С. 5—6. — ISBN 978-5-462-00975-4.
- Романов К. К. Рецензия на книгу С. П. Бартенева: Московский кремль в старину и теперь. — Петроград: Типография Главного управления уделов, 1914. — С. 11. — 12 с.
- Сосновская Н. Кремль // Москва моя и твоя. — Моска: Серебряные нити, 2007. — С. 50—398.
- Фабрициус М. П. Кремль в Москве. Очерки и картины прошлого и настоящего. — М., 1883. — С. 91.
- Фальковский Н. И. История водоснабжения в России / Шухер И. М.. — Москва: Изд-во Министерства коммунального хозяйства РСФСР, 1947. — С. 3—130. — 286 с.
- Хорос В. Г. Москва в зеркале веков. — АСТ, 2008. — С. 213. — 853 с.