Московський кремль

Моско́вський кремль — найдавніша частина Москви, головний суспільно-політичний, духовно-релігійний і історико-художній комплекс столиці Росії, офіційна резиденція президента Російської Федерації.

Московський кремль
Kremlin and Red Square, Moscow [1]
Світова спадщина
Вигляд на Московський кремль (панорама)
55°45′06″ пн. ш. 37°37′04″ сх. д.
Країна  Росія
Тип Культурний
Критерії i, ii, iv, vi
Об'єкт № 545
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1990 (14 сесія)

 Московський кремль у Вікісховищі
Московський кремль з висоти пташиного польоту
Панорама Московського кремля

Кремль розташований на високому лівому березі Москви-ріки — Боровицькому пагорбі, при впаданні в неї річки Неглинної.

У плані Кремль — неправильний трикутник площею 27,5 га. Південна стіна звернена до Москви-ріки, північно-західна — до Олександрівського саду, східна — до Красної площі. Територіально розташований у Центральному адміністративному окрузі Москви, виділений як самостійна адміністративна одиниця.

Історія
«Kremlenagrad»: Перша детальна мапа Московського Кремлю (ca. 1601).

За переказами, першу дерев'яну фортецю кремль збудували в 1156 році за велінням князя Юрія Долгорукого. Вибір місця був не випадковий: кремль на пагорбі при впаданні річки Неглинної в річку Москву мав захищати гирла двох судноплавних річок — Яузи й Неглинної. Найдавніший Кремль займав територію близько 3-4 га. Окрім дерев'яних стін, його захищали рови й земляні вали. В 1237 році під час татарської навали Кремль був зруйнований, а пізніше відновлений. З 1264 року Кремль був резиденцією князів Москви. За великого князя Дмитрія Донського дубові стіни міста були замінені на білокам'яні (1366—1368). У цей період площа Кремля збільшилася майже до сучасних розмірів.

Успенський собор

У другій половині XV століття Московський кремль перебудовували за участю італійських архітекторів і він значною мірою знайшов свій сучасний вигляд. Центром його стала Соборна площа з розташованими на ній Успенським (1475—1479) і Благовіщенським соборами (1484—1489), Грановитою палатою (1487—1491), Архангельським собором (1505—1508) — усипальницею російських князів і царів, і дзвіницею Івана Великого.

Мури, що існують нині, і вежі Кремля були побудовані в 1485—1495 роках. Загальна протяжність мурів Кремля — 2235 м, висота від 5 до 19 м, товщина — від 3,5 до 6,5 м. Уздовж мурів розташовано 20 веж. Три вежі (Водозвідна, Беклемішевська і Наріжна Арсенальна) мають круглий перетин, інші — квадратний.

У XVII—XIX століттях в Кремлі велося активне будівництво світських будівель.

Після битві під Клушиним коронний гетьман Станіслав Жолкевський зайняв Кремль на прохання бояр[2].

1812 року Москва і Кремль були захоплені армією Наполеона. Кремлівські храми були розграбовані французькими солдатами, а багато будівель постраждали від проведених за наказом Наполеона вибухів. Проте вже в 1813 році більшість храмів були приведені в порядок.

Великий Кремлівський палац

1830-ті роки ознаменувалися новим великим будівництвом. У 1839—1849 роках за проєктом архітектора Костянтина Тона на місці стародавніх царських хоромів був побудований Великий Кремлівський палац. У 1844—1851 роках також за проєктом Тона на місці церкви Різдва Іоанна Предтечі побудували нову будівлю Збройової палати.

Під час збройного перевороту в жовтні — листопаді 1917 року Кремль, на території якого перебували загони юнкерів, серйозно постраждав від артилерійського обстрілу військ заколотників. Були сильно пошкоджені стіни, Спаська вежа і Спаський годинник, Нікольська й Беклемішевська вежі, майже всі храми на території Кремля, великої шкоди було завдано Малому миколаївському палацу.

1918 року в Кремль переїхав радянський уряд на чолі з Володимиром Леніним.

У 1935–1937 роках двоголові орли, що вінчали головні вежі Кремля, були замінені на зірки з рубінового скла (відстань між кінцями променів 3-3,75 м). Автор проєкту створення (1936) (та реставрації у 1945 р.) Рубінових зірок — народний художник СРСР Ф. Ф. Федоровський.

У 1959–1961 роках був побудований Кремлівський Палац з'їздів (нині — Державний Кремлівський палац).

З 1955 року Кремль відкритий для відвідин, ставши музеєм просто неба.

Архітектура

Вежі Кремля
Спаська вежа
Нікольська і Наріжна Арсенальна вежі

Уздовж стін розташовано 20 веж. Три вежі, що стоять у кутках трикутника, мають круглий перетин, інші — квадратний. Найвища вежа — Троїцька, висотою 80 м.

Більшість веж виконані в єдиному архітектурному стилі, наданому їм у другій половині XVII століття. Із загального ансамблю виділяється Нікольська башта, яка на початку XIX століття була перебудована в готичному стилі.

  • Водозвідна — наріжна вежа, стоїть біля річки Москви, також називалася Свібловою.
  • Боровицька — проїзна вежа, отримала назву за колишнім Боровицьким пагорбом. Вхід до Кремля для вищих посадових осіб.
  • Комендантська — первісно йменовалася Колимажною, потім Глухою, сучасну назву отримала в XIX столітті.
  • Оружейна — названа за розташованою поряд Оружейною палатою
  • Троїцька — проїзна вежа, з'єднана Троїцьким мостом з Кутаф'єю вежею. Основний вхід до Кремля для більшості відвідувачів.
  • Кутаф'я — вежа, що за конструкцією є барбаканом, або передовим укріпленням.
  • Середня Арсенальна — історично називалася Граненою, сучасну назву отримала в XVIII столітті після побудови будівлі Арсеналу.
  • Наріжна Арсенальна — сучасну назву отримала в XVIII столітті, доти іменувалася Собакіна.
  • Нікольська
  • Сенатська — розташована одразу за Мавзолеєм, назву отримала за будівлею Сенату.
  • Спаська — проїзна вежа з курантами, найвідоміша з кремлівських веж, один із символів Москви. Первісна назва — Фролівська, на честь церкви Фрола (Флора).
  • Царська — маленька вежечка або альтанка, встановлена на стіні між Спаською і Набатною вежею. Наймолодша серед кремлівських веж.
  • Набатна
  • Константино-Єленинська — названа на честь церкви Костянтина і Олени. Колись була проїзною.
  • Беклемішевська — наріжна вежа, що стоїть біля річки Москви, через що називається ще Москворіцькою. Названа на честь боярина Беклемішева.
  • Петрівська
  • Друга Безіменна
  • Перша Безіменна
  • Тайницька
  • Благовіщенська — названа на честь Благовіщенського собору

Собори Московського кремля
Благовіщенський собор
Цар-гармата
Цар-дзвін
Вид на дзвіницю Івана Великого й Архангельський собор
  • Успенський собор
  • Благовіщенський собор
  • Архангельський собор
  • Церква Різдва Богородиці на Сінях
  • Дзвіниця Івана Великого (храм преподобного Іоанна Лествичника)
  • Храм Положення ризи Божої Матері у Влахерні
  • Патріарший палац і собор Дванадцяти Апостолів
  • Верхоспаський собор і теремні церкви

Адміністративні будівлі і музеї

Площі і сади Московського Кремля
  • Іванівська площа
  • Сенатська площа
  • Соборна площа
  • Тайницький сад
  • Великий кремлівський сквер

Наприкінці XV століття великий князь Іван ІІІ влаштував Великокнязівський сад, який згодом став називатися Царським.[3]

Відомі набережні кам'яні «красні сади» — Верхній і Нижній в Московському Кремлі:

  • Верхній сад, шириною 16 метрів і довжиною 124 метри, вміщувався на склепіннях двоярусного кам'яного «Запасного двора», де зберігались хліб і сіль.[3] Кам'яна огорожа з вікнами і різьбленими решітками в них оточувала сад.[3] По обидві сторони підносились дві «вишки-тереми» (рос. «чердаки»-терема), розписані узорами.[3] В саду розміщувались шість оранжерей, в різних місцях саду розташовувалися фонтани, а біля саду була вежа з водопідйомною машиною[3].
  • Нижній сад розташовувався на схилі Кремлівської гори і також на склепіннях погребів.[3] Площа саду була 28 х 48 метрів. Планування саду було виконане в голландському стилі. В саді знаходився ставок, викладений свинцевими дошками; на цьому ставку одиннадцятирічний Петро Перший вчився «мореплавству».[3]

У Кремлівських садах росли фруктові дерева, ягідні кущі, лікарські трави, овочі.[3] Ще в Кремлі знаходились «сади, що на сінях», тобто, верхові, висячі.[3]

Пам'ятники

Зруйновані пам'ятники Московського Кремля
  • Собор Спаса на Бору
  • Чудів монастир
  • Вознесенський монастир
  • Афанасьєвський монастир
  • Малий Миколаївський палац
  • Церква Благовіщення
  • Церква Миколи Чудотворця Гостунського (існувала як окрема будівля до 1817 року)
  • Церква святих Костянтина і Олени
  • Стара Оружейна палата
  • Пам'ятник Олександру II
  • Пам'ятник великому князеві Сергію Олександровичу

Державний історико-культурний музей-заповідник «Московський кремль»

Датою заснування музею прийнято вважати 10 березня 1806 року. Цього дня імператор Олександр I підписав указ «Про правила управління і збереження в порядку і цілості цінностей», що перебували в Майстровій і Збройовій палаті, який завершив початий ще Петром I процес перетворення царських сховищ і майстерень у музей.

Збройова палата стала першим в Москві загальнодоступним музеєм, діяльність якого вписала значущу сторінку в історію музейної справи всієї Росії. ‎

На території Московського кремля склався унікальний музейний комплекс. У його склад, окрім Оружейної палати, увійшли Успенський, Архангельський і Благовіщенський собори, церква Положення ризи Богородиці, ансамбль дзвіниці Івана Великого і Патріарший палац XVII сторіччя.

У 1991 році під потреби музею-заповідника виділили садибу градоначальника Гедіонова на Манежній вулиці і дві ділянки на Боровицькому майдані — поляна навпроти дому Пашкова і квартал в Лебединому провулку.

Загальна площа музею-заповідника «Московський кремль» — 15831,34 м²; експозиційна — 4127,8 м²; фондова — 1262,25 м². Це музейне зібрання світового значення об'єднує пам'ятники російської архітектури XIV—XIX ст., монументального живопису XV—XVIII ст., станкового живопису XI—XIX ст., староруського, західноєвропейського і східного прикладного мистецтва XII — початку XX ст., археологічну колекцію, друкарські, рукописні і графічні матеріали. Серед інших коштовностей музей експонує державні регалії Росії з XIII по XX століття.

У жовтні 1991 року був документально підтверджений унікальний характер кремлівського музейного комплексу, який отримав статус Державного історико-культурного музею-заповідника «Московський Кремль» і був включений в число особливо цінних об'єктів національного надбання. Музей є пам'ятник федерального значення і входить у список Всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО.

«Мазепина гармата» у Кремлі

Серед численних експонатів московського кремля є і так звана «Мазепина гармата», яку зробив український ливар Карпо Балашевич 1705-го року в Глухові. На стволі гармати вміщений герб гетьмана Івана Мазепи, так само як і на лафеті, що був зроблений пізніше, 1835-го року.

Из работ украинского мастера пушечного литья XVII века Карпа Балашевича в Кремле имеется пушка «Лев», отлитая в городе Глухове в 1705 году. На казенной части ствола латинская надпись и литой герб гетмана Малороссии Ивана Мазепы, окруженный буквами «А.Е.Г.И.М.В.Ц.Б.З.», которые обозначают начальные буквы слов его полного титула. Калибр 125 мм, вес 3 тыс. кг, общая длина ствола 3 890 мм. Пушка покоится на декоративном чугунном лафете, выполненном в 1835 г., у западного фасада Арсенала, с левой стороны от входной арки[4].
  • Мазепина гармата у Кремлі.
  • Герб Мазепи на лафеті гармати.

Кремль в описах українських авторів

Є. Д. Онацький у своїй «Українській малій енциклопедії» присвятив статті «Кремль» майже півсторінки (одну шпальту). Опису архітектури майже не приділено уваги («обнесена мурами в XIV ст.», «займає простір 17 гект.», «знаходяться 4 великі собори і 12 церков, колишні царські палати, музеї та касарні»), згадується кілька інших визначних пам'яток («мавзолей з трупами Леніна і Сталіна на славнозвісній Червоній площі, де за царів рубали людям голови»), але Московський Кремль емоційно описано як зосередження світового зла, «символ страшних злочинів у минулому і лябораторія та кузня злочинної політики кліки теперішніх деспотів (писано в 1960 р.), що мріють підкорити й уярмити, не нехтуючи ніякими засобами, ввесь вільний світ, як уярмили вже всю Східню Європу та величезні простори Азії». Серед злочинів, скоєних у Кремлі, названі вбивство Іваном Грізним свого сина Івана (хоча насправді він був вбитий не в Москві, а в Олександровій Слободі) і задушення за його наказом «побожного митрополита Филипа» (насправді Малюта Скуратов задушив його в Твері). У статті наведено розлогу цитату автора М. Л. з «Української Думки», де окремо згадується збереженість житлових кімнат царя Миколи II («Все тут, навіть олівці й попільнички на тому самому місці, на якому залишив їх цар»), патріотизм мешканців Кремля («Московські злочинці на Кремлі — великі патріоти Московії. Для них все, що московське, дороге й гідне пошани. Але немосковські народи в їх кігтях не сміють нічого свого мати, не сміють нічого свого любити, ні шанувати, починаючи від рідної мови, з якої мусять переходити на московську. Не сміють мати своїх історичних пам'яток, ні традицій, мусять забути все, що могло б їм нагадувати окремішність від „старшого брата“»), розташування міністерств в інших місцях Москви[5].

У виданій у 1974—1985 рр. «Українській радянській енциклопедії» коротко описано історію Московського Кремля, згадано деякі вежі (Спаську, Боровицьку, Беклемішевську, Комендантську й Оружейну) й три собори (Успенський, Благовіщенський і Архангельський), деякі інші споруди, Цар-дзвін і Цар-гармату. Окремо згадуються радянські новоділи, такі як будинок Президії Верховної Ради СРСР, Кремлівський Палац з'їздів, пам'ятник Леніну, а також перелічені деякі події радянського часу, пов'язані з Кремлем (участь В. І. Леніна в суботнику 1 травня 1920 р., з'їзди КПРС, ВЛКСМ, профспілок, сесії Верховної Ради СРСР, РРФСР, урочисті засідання, робота в Кремлі Президії Верховної Ради СРСР та Ради Міністрів СРСР)[6].

Див. також

Джерела
  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Żółkiewski S. Początek i progres wojny moskiewskiej. (пол.)
  3. Верзилин Н. По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л. : Детская литература, 1964. — С. 420—431. (рос.)
  4. Н. В. Гордеев. Царь-пушка. М, 1960.(рос.)
  5. Кремль // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 802. — 1000 екз.
  6. Кремль Московський // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література
  • Кремль. Китай-город. Центральные площади / Ред. М. Посохин. — М. : Искусство, 1982. — 504 с. — (Памятники архитектуры Москвы) (рос.)
  • Толстая Т. В. Успенский собор Московского Кремля. К 500-летию уникального памятника русской культуры. — М. : Искусство, 1979. — 183 с. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.