Сяноцький повіт

Сяноцький повіт (пол. powiat sanocki) — один з 21 земських повітів Підкарпатського воєводства Польщі. Адміністративний центр — місто Сянік. Утворений 1 січня 1999 року внаслідок адміністративної реформи.

Сяноцький повіт
Powiat sanocki
Повіт на мапі воєводства
Герб Прапор
Країна Польща
ВоєводствоПідкарпатське
Адміністративний центрСянік
Населення: 94 666 (2008[1])
Площа: 1223,66
Густота: 77
Урбанізація: 47,16 %
Номери автомобілів: RSA
TERYT: 3.18.25.17.00.0Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 1
місько-сільські 1
сільські 6
Адміністрація
Староста: Wacław Krawczyk (poprzednik Bogdan Struś) (2006)
Адреса: Rynek 1
38-500 Sanok
Мапа
- 

Українська етнічна територія, частина Лемківщини і Бойківщини.

Загальні дані

Повіт знаходиться у південній частині воєводства.

Станом на 1.01.2008 населення становить 94 666 осіб, площа 1223,66 км².

Межує на заході з Кросненським повітом, на півночі — з Березівським і Перемиським, зі сходу — з Ліським, а з півдня — зі словацьким округом Межилабірці Пряшівського краю.

Демографія

Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:

ВсьогоЖінкиЧоловіки
 осіб %осіб %осіб %
Повіт94 62210048 2845146 33849
Міста44 53710023 19652,121 34147,9
Села50 08510025 08850,124 99749,9

Географія

Через Щербанівку протікає річка Ослава.

Історія

Містечко Сянок (Сянік) має давню історію. Перша письмова згадка — в Іпатіївському літописі під 1150 роком, магдебурзьке право Сяноку надав король Руси Юрій ІІ у 1339 році. Ці землі належали до Перемиського, згодом Галицького князівств. Сяніччина до середини XX ст. залишалась населеною переважно українцями (лемками) греко-католиками, про що свідчить, зокрема, народна архітектура. Попри ополячення та поразку української революції, в 1930-ті роки Санок набував рис культурного центру Лемківщини. Тут видавалася національна преса, діяв музей «Лемківщина». Подальший розвиток унеможливила війна та сумнозвісні переселення 1945—1946 років і операція "Вісла".

Зі Сяноцьким повітом та самим містечком пов'язане життя Богдана-Ігоря Антонича. У міській гімназії навчались його батько, Василь Антонович Кіт, та дядько, Олександр Волошинович. В селі Липовець мав священницьку катедру його дід Никола Волошинович і народилась мати поета — Ольга. Батько поета отець Василь мав церковні посади в сяноцьких селах Волиця, Ясель, Липовець. В Липівці пройшло дитинство Богдана-Ігора, тут він здобув початкову (приватну) освіту, у 1920—1928 роках продовжив освіту в сяноцькій класичній гімназії. Спогади про неї зустрічаються в незавершеному романі «На другому березі» та в вірші «Зелена елегія».[2]

Адміністративно-територіальний поділ

Сяноцький повіт поділяється на вісім гмін, з яких одна міська — м. Сянік, шість сільських — Команча, Буківсько, Босько, Заршин, Сянік й Тирява Волоська, та ще одну гміну змішаного типу — Загір'я.

Унаслідок депортацій українського населення 1944-1946 років та операції «Вісла» у 1947 багато сіл було знищено і зникли з політичних карт. Про їхнє існування сьогодні нагадують лише занедбані цвинтарі та поодинокі руїни колишніх будівель.

Міста

Сянок, Загір'я

Села

Андрушківці, Бажанівка, Бальниця, Белхівка, Березовець, Биківці, Босько, Буківсько, Вислік Великий, Височани, Війське, Вільхівці, Волиця, Воля Крецовська, Воля Мигова, Воля Петрова, Воля Сенькова, Гломча, Голучків, Грабівка, Дарів, Довге, Довжиця, Долина, Дубне, Дубрівка, Дудинці, Душатин, Заболотці, Завадка Морохівська, Загутинь, Залужжя, Заслав'я, Збоїська, Зубенсько, Кальниця, Кам'яне, Кам'янки, Карликів, Команча, Костарівці, Креців, Куляшне, Лішна, Лодина, Лукове, Ляхава, Манів, Марківці, Межибрід, Мриголод, Миків, Мимонь, Мокре, Монастирець, Морохів, Мощанець, Нагоряни, Надоляни, Небещани, Новосільці, Новотанець, Одрехова, Ольхова, Ославиця, Пакошівка, Паствиська, Пельня, Писарівці, Побідно, Половці, Полонна, Поляни Суровичні, Попелі, Пораж, Поремби, Посада Заршинська, Посада Ячмірська, Прелуки, Прибишів, Прусик, Пулави, Радошиці, Ракове, Ратнавиця, Рачкова, Репедь, Розпуття, Середнє Велике, Семушова, Смільник, Согорів Горішній, Согорів Долішний, Старий Лупків, Сторожі Великі, Сторожі Малі, Страхоцина, Суковате, Суровиця, Сянічок, Терепча, Тернава Горішня, Тернава Долішня, Тирява Волоська, Тирява Сільна, Токарня, Туринське, Фаліївка, Чашин, Чертіж, Чистогорб, Щавне, Щербанівка, Явірник, Ялин, Ячмір, Юрівці.

Примітки
  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
  2. Ігор Калинець. Знане і незнане про Антонича.- Львів, 2010; стор. 9-16
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.