Войтенко Олег Андрійович

Мешкав на проспекті Бажана — Дарницький район Києва, до 9 класу вчився у ЗОШ № 255, по тому — у ПТУ № 16, 1996 року закінчив, столяр-верстатник. В 1996—1997 роках проходив строкову службу, ВПС, займався укладкою парашутів. Після демобілізації працював на київському заводі ДСП «Аверс», в 2010-х — на київському деревообробному комбінаті «L-Мастер», столяр-верстатник, на фірмі ДСП «Кронос-Україна». Був уболівальником ФК «Динамо».

Брав активну участь у подіях Революції гідності, заразив своїм настроєм близьких, здійснював фототрансляції з Майдану на Фейсбук, мав псевда Дикий, Вредний.

У часі війни — молодший сержант, кулеметник 12-го батальйону територіальної оборони «Київ», псевдо «Бабай».

Бійці батальйону перебували на бойових позиціях в Жовтневому районі Луганська (Червоний Яр). Олег 22 серпня заступив вночі на чергування в охороні танкової позиції; приблизно о 4-й годині ранку по їхніх позиціях терористи відкрили залповий вогонь з танка, тоді загинув Дмитро Боровик. Олег був важко поранений і помер на операційному столі в місті Щастя — важкі поранення в шию, легені, велика крововтрата, протримався ще півтори години. Двоє танкістів 24-ї бригади тоді ж дістали поранення.

Без Олега лишились батьки, дружина Тетяна та донька.

Похований у місті Київ.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно)
• меморіальна дошка у київській ЗОШ № 255 — вересень 2015

• Войтенко Олег Андрійович
• Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 2144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»